chrome firefox opera safari iexplorer

Геодезія та картографія — загублені галузі для України

07 квітня 2016 о 13:00

В процесі становлення Україна зупинилася в розвитку багатьох галузей. Така пауза завдала непоправної шкоди, адже держава – це механізм, який може виконувати свої функції тільки в тому випадку, якщо всі деталі будуть працювати справно.

Однією з галузей, які були втрачені за часи незалежності, є топографо-геодезична і картографічна, але в цьому випадку  наслідками недбалого ставлення стали людські життя.

Історія галузі

Топографо-геодезичне і картографічне забезпечення потреб держави  було закладено ще 1947 року, з огляду на уроки Другої світової війни. Генеральна асамблея ООН ухвалила спеціальну резолюцію про необхідність створення самостійних державних картографо-геодезичних служб, на виконання якої такі органи були створені і досі функціонують як центральні органи виконавчої влади у більш як 175 державах світу. Назви такі служби мають різні, але функції виконують однакові.

Основним завданням картографо-геодезичної служби є створення національної системи відліку, забезпечення функціонування державної геодезичної мережі, загальнодержавне топографічне картографування території країни та розвиток національної системи картографування, топографо-геодезичне й картографічне забезпечення делімітації та демаркації державного кордону, розвиток геоінформаційних ресурсів і створення геоінформаційних систем тощо.

Аж до 1991 року картографія знаходилась у складі державної картографо-геодезичної служби СРСР. Наслідком такої прямої залежності стала монополія держави на виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт. Картографічна інформація трималась в жорсткій таємниці, тому здобутками та розробками майже не користувались.

Після проголошення незалежності постановою Кабінету Міністрів було створено Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів. На допомогу залучили і військових, створивши Топографічну службу Збройних сил України, яка мала широкі контакти та зв’язки – Київський, Одеський та Прикарпатський військові округи. За цей час створювались достовірні карти, визначалися кордони та проводився чіткий контроль за ними. Але вже з 1996 року фінансування урізали на стільки, що до 2000 року галузь не надрукувала жодної топографічної  карти.

Неабияким гальмом для розвитку картографування країни була та ж таки необґрунтована таємність багатьох геодезичних і картографічних даних. Найбільше ж таємність картографічної інформації позначилася на формуванні внутрішнього попиту на топографічні карти: його повністю було втрачено і через таємність, і через застарілість інформації про стан місцевості, непроведення її систематичного оновлення.

Ситуація сьогодні

Реалізацію картографо-геодезичною службою загальнодержавних функцій унеможливлювали численні реорганізації. Укргеодезкартографія до 2014 р. пройшла реорганізацію вісім разів, внаслідок чого її статус з центрального органу виконавчої влади поступово понижувався аж до повної ліквідаці

Масова інвентаризація земель, розпочата Держкомземом у середині 1990-х рр., призвела до розірвання єдиного топографічного простору. Публічні кадастрові

карти стали доступними як геоінформаційний ресурс в Інтернеті з 1 січня 2012 р. Публікація цих земельно-кадастрових даних — показовий підсумок майже 20-річної діяльності земельного відомства зі збирання геопросторових даних про земельні ділянки.  Уперше громадськість змогла побачити, в якому жалюгідному стані перебуває офіційна кадастрова інформація — численні помилки в місцерозташуванні та конфігурації земельних ділянок, окремі ділянки в прибережних смугах «плавають» далеко в річці чи й морі, велика кількість випадків, коли земельні ділянки частково накладаються одна на одну або між сусідніми ділянками з'явилися великі розриви. Якби межі земельних ділянок наносили на єдину топографічну основу, то переважної більшості помилок у їх розташуванні земельних ділянок можна було б уникнути.

Припинення останніми роками загальнодержавних топографо-геодезичних робіт спричиняє кадрову деградацію, падіння професійного рівня суб'єктів топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Минуло більше року відтоді, коли було утворено Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. Картографо-геодезична громадськість, усе суспільство очікували реальних зрушень у сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Проте відбулася лише зміна вивіски. Через відсуутність достовірної інформації в перші дні перш за все постраждала цілісність України. Неналежний контроль за кордонами спричинив безліч проблем та забрав багато життів.

Нажаль, Уряд так і не зробив висновків. З початком війни, лише завдяки діяльності волонтерів розроблялася і друкувалася картографічна продукція для військових і добровольчих підрозділів, закуповувалися середньомасштабні адміністративні карти і карти автомобільних шляхів, а також постачалася супутня продукція (навчальні топографічні карти, компаси тощо). Оперативно було налагоджено послідовність технологічних процесів, встановлено контакти зі спонсорами, друкарнями.

Як можна залучати іноземні інвестиції, якщо держава навіть не може надати достовірної інформації про просторові дані країни? Мабуть серед урядовців панує думка: а навіщо розвивати картографічну галузь, якщо карти є в Google?

За матеріалами газети «Дзеркало тижня»

Розділи: Суспільство

6 жовтня

Інші дати
1975 – «Динамо Київ» стала володарем Суперкубка УЄФА
Перемога здобута під керівництвом Валерія Лобановського (6 січня 1939, м.Київ - 2002) — видатного радянського та українського футболіста і тренера.
Розгорнути
Народилася Олена Курило
(1890, м. Слонім, нині - Білорусь – 1946) - український мовознавець, педагог. В 1918 році створила підручник української граматики для дітей, що більше десяти разів перевидавався. Працювала над розробкою української термінології.
Розгорнути
Народився Іван Кочерга
(1881, м. Носівка, Чернігівська область – 1952) – українського драматурга. Автор драматичних поем «Свіччине весілля» та «Пророк», романтичної драми «Ярослав Мудрий», філософської драми «Майстри часу».
Розгорнути