chrome firefox opera safari iexplorer

Молодь покидає Україну

31 травня 2016 о 08:31

Лічильник населення України на сайті countrymeters.info знає все. Але стукає він дуже тривожно. 24 травня в Україні народилося 958 малят і померло 1357 осіб. А всього нас жило цього дня в країні 42 555 615. Від початку року народилося 182 985, померло — 259 299, а мігрувало — 14 585 осіб. У підсумку зростання населення негативне — мінус 61 730. І емігранти становлять майже п’яту частину всього спаду народонаселення країни. Соціологи й економісти б’ють тривогу, й особливо — у зв’язку з міграцією. Адже залишають країну здебільшого молоді люди, які є ядром, золотим фондом і надією економіки.

«Міграційні настрої в українському суспільстві, які ми фіксуємо, дуже жорстко корелюють з оцінками економічної ситуації в країні, — говорить голова правління Інституту соціальних досліджень Ольга Балакірєва. За її словами, 60% українців відповіли, що в тому випадку, якщо б перед ними був вибір, вони вважали б за краще залишитися в Україні і не виїжджати до якоїсь іншої країни. І лише 25% реципієнтів не згодні з тим, що Україна — це краще місце для життя. Як бачимо, патріотизму нашому суспільству не позичати, але й настрій на міграцію також зайняв в умах українців чималу нішу. І в різних варіантах — виїзд за кордон на роботу або на навчання, бажання назавжди залишити країну — ми весь час виходитимемо на показник у чверть опитаних, і лише інколи — на п’яту їх частину, стверджує соціолог.

Близько 12% домогосподарств у цих 25%, за даними Балакірєвої, становлять ті сім’ї, члени яких уже працювали за кордоном на момент опитування. «Звісно, це економічно активне населення, і саме на ці 12% зросло б у нас безробіття, — зазначає керівник інституту, — якби ці люди сьогодні перебували в Україні. Ключовий мотив — виїзд на пошуки роботи — це якраз відсутність роботи вдома, відсутність гідної оплати праці або неможливість влаштуватися на роботу за фахом. А оскільки робота за кордоном передбачає вищий заробіток, то половина з тих, хто виїжджає, згодна на будь-яку роботу. Інша половина все ж орієнтується на те, щоб працювати за отриманою в Україні спеціальністю або за якоюсь іншою, але близькою до неї».
Соціологи також запитували про бажання виїхати за кордон як на постійне місце проживання. На це запитання позитивно відповідають близько 20% опитаних. Цей показник вищий на урбанізованих територіях з високим рівнем безробіття, де населення більш мобільне. «І ще, — додає Балакірєва, — він вищий серед, так би мовити, молодих дорослих людей, тобто серед тих, хто вже почав шукати собі застосування на ринку праці й зіткнувся з труднощами».

Проте науковець зазначає, що міграційні настрої часто залишаються декларативними. «Коли ми уточнюємо: а що люди роблять, щоб здійснити своє бажання виїхати, то, — розповідає вона, — з’ясовується, що хтось лише збирає інформацію про те, куди можна поїхати, хтось спілкується з тими, хто повернувся. І лише 5% із них узялися вивчати мови — і це дуже чіткий показник реальності таких настроїв. Близько 4% збирають гроші на таку поїздку, оскільки треба не лише доїхати, але й знайти якесь житло».

Більша частина молоді, що виїжджає з України, сподівається здобути за кордоном хорошу освіту або хоча б короткочасно повчитися там, отримавши спеціальність і відкривши для себе, таким чином, нові можливості й горизонти. При цьому найуспішніші молоді люди хочуть залишитися за кордоном назавжди — знайти там можливість здобути ще одну освіту, влаштуватися на постійну роботу. Балакірєва не забуває і ще про один, часто використовуваний, особливо дівчатами і жінками, але буває, що й чоловіками, варіант для виїзду за кордон — пошук шлюбного партнера. «Близько 1% цинічно і відверто говорять, — підкреслює вона, — що для того, щоб виїхати безповоротно, спробую створити сім’ю».
«Такої ситуації з еміграцією у нас не було з 90-х років, — говорить доктор економічних наук Олексій Плотніков, — громадяни практично тікають із країни». «Якщо подивитись на це суто теоретично, то тут, можливо, й не буде нічого поганого, — зазначає він, — ми можемо наводити приклади з історії країн Європейського Союзу та інших держав. Робоча сила там з однієї країни вільно переміщається до іншої (хоча й там є доволі жорсткі обмеження — наприклад, вихідці з Болгарії та Румунії не можуть працювати у Великобританії)». Але в нашій країні жодні загальнотеоретичні моделі, за словами Плотнікова, не працюють. Хвилю міграції, яку соціологи фіксують нині, він оцінює як реальну втечу з країни. І зазначає, що Україна в результаті втрачає найбільш працездатні верстви населення, головним чином молодь — тих, із ким, імовірно, пов’язане майбутнє країни.

У молоді, яка має намір жити і працювати за кордоном, є мотиватори до виїзду і, звичайно ж, мають бути і якісь демотиватори, щоб не залишатися там, а залишатися в Україні або повертатися в країну. «Питання роботи, оплати праці і можливість придбати житло на легальні доходи — це те, що є для молоді демотиваторами виїзду, — говорить Балакірєва. За її словами, тут не можна перебільшити роль сім’ї, що є своєрідним якорем. Але, з іншого боку, наявність сім’ї та дітей, яких треба забезпечувати, теж виштовхує молодих людей на пошук додаткових засобів.

При цьому відсоток тих, хто готовий вирушити на пошуки роботи в межах України, готовий до внутрішньої територіальної міграції, приблизно такий самий (усе ті ж 25%), зазначає соціолог, як і відсоток тих, хто мріє виїхати за кордон. Щоправда, в цьому разі ставляться умови: переїзд із сім’єю, гідна оплата праці, житло — все ті самі ключові моменти. За даними нашого моніторингу, інформує Балакірєва, розрив між реальним доходом українців та їхнім бажаним доходом, щоб забезпечити гідний рівень життя, в середньому становить 3,5 разу.

«Наша трудова міграція якоюсь мірою є наслідком відсутності нормальної державної політики і в соціальних стандартах, і в роботі з трудовими ресурсами, — підкреслює політолог Сергій Якубін. — Раніше трудова міграція з України до таких найближчих країн, як Польща або Чехія, відбувалася за моделлю соціальної ексклюзії. Ті, хто туди виїжджали, хотіли отримати роботу і допомогти утримувати свої сім’ї. Але вони все ж думали над тим, як повернутися до України. Та й приїжджих там розглядали насамперед як тимчасову робочу силу, яка невдовзі повинна виїхати». «Особливість міграційних потоків після 2014 року, — упевнений Якубін, — у тому, що тепер працює модель соціальної інтеграції. Молодь розглядає можливість виїхати з України назавжди».

Джерело: firtka.if.ua
Розділи: Суспільство

25 лютого

Інші дати
Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка)
1871 – українська письменниця, перекладачка, культурний діяч. Автор численних віршів, поем, драматичних творів («Камінний господар», «Лісова пісня», «Бояриня» та ін.).
Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. (Леся Українка)
Розгорнути
Народився Лесь Курбас
(1887, м. Самбір Львівська область - 1937) - український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Засновник театру «Березіль».
Розгорнути
Народився Павло Вірський
(1905, м.Одеса – 1975) – український танцівник і хореограф. Художній керівник Ансамблю танцю УРСР (1955 – 1975), який з 1977 року носить його ім’я.
Розгорнути