1 січня на країну чекають вагомі зміни: йдеться про поступовий перехід на накопичувальну пенсійну систему і про відмову від солідарної, пише Україна молода.
Солідарну систему ми успадкували від СРСР. Тоді весь пролетаріат дружно «скидався» на Пенсійний фонд, а Фонд утримував пенсіонерів.
Але співвідношення вікових категорій було принципово іншим, тому не виникало проблем з тим, щоб п’ятеро робітників годували одного пенсіонера.
Зараз усе виходить майже з точністю до навпаки. Україну дуже сильно підвела демографічна ситуація: за останні 20 років ми втратили майже 10 мільйонів населення.
І не лише через високу смертність, а й через потужну еміграцію, в якій Україна є беззаперечним європейським лідером.
У 2014 році кількість пенсіонерів уперше перевищила кількість працюючих. А в середині 2016-го, за словами заступника голови правління Пенсійного фонду Микола Шамбора, вона становила вже 29% від числа всього населення в Україні. Іншими словами, кожен третій українець нині — пенсіонер.
Ситуація складається патова, і вихід полягає в тому, аби змінити систему виплати пенсій.
За накопичувальної системи кожен, примітивно кажучи, грає сам за себе, відраховуючи відсоток зарплати на майбутню старість, а по виході на пенсію живе на те, що заробив та відклав у молодості.
Що на нас чекає вже за місяць
З 1 січня 2017 року, у відповідності до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», запускається накопичувальна система виплати пенсій.
Це означає, що кожен українець, молодший 35 років, починає відраховувати частину своєї зарплати на майбутню старість.
Такі відрахування акумулюються на індивідуальному рахунку, скористатися яким можна буде винятково після виходу на пенсію.
Протягом 5 років — від 2017 до 2022-го — відсоток відрахувань поступово наростає: з 2% і до 7%. При цьому, однак, зберігаються й відрахування на солідарну пенсійну систему.
Вони надходять iз єдиного соціального внеску (ЄСВ), котрий є основним джерелом наповнення Пенсійного фонду.
ЄСВ становить 22% від фонду заробітної плати і сплачується юридичними особами-працедавцями; фізичними особами-підприємцями; особами на виборних посадах; військовослужбовцями та іншими категоріями платників податків.
Таким чином, при одночасному збереженні і солідарної (старої) і накопичувальної (нової) пенсійної системи деяким категоріям громадян доведеться платити більше: від 22%+2% до 22%+7% податків протягом найближчих років. Це погана новина, проте іншого виходу в держави просто немає.
Наразі на Пенсійний фонд лягає колосальне навантаження. Україна витрачає на виплату пенсій 17% від свого ВВП. Це — абсолютний світовий рекорд. Держава змушена дотувати Пенсійний фонд, позаяк солідарна система вже давно не покриває й половини потреб ПФ.
В Україні, говорить міністр соціальної політики Андрій Рева, проживає 26 мільйонів працездатних осіб. З них працює лише 16 мільйонів. А єдиний соціальний внесок сплачують тільки 10 мільйонів.
Ці 10 мільйонів платників податків й утримують 12,5 мільйона пенсіонерів. Чим же тоді займається решта працездатного населення України?
Хтось не працює, бо таким є його власний вибір (і власні можливості). Хтось стоїть на біржі праці (офіційно в Україні зареєстровано 2 мільйони безробітних). Решта займається фрілансем і не сплачує податки, тобто перебуває у тіні.
Ось одна з причин зубожіння Пенсійного фонду. Проте є й інші чинники. Минулоріч уряд знизив ставку єдиного соціального внеску до 22%, сподіваючись, що це виведе частину робітників iз тіні.
Але сподівання були марними. Більшість працедавців та найманих працівників продовжила практику виплати зарплат у «конвертах».
Середній (а особливо дрібний) бізнес у цій ситуації можна зрозуміти: остаточний вихід iз «тіні» для невеличких підприємств дорівнює самогубству.
Щоб виправити ситуацію, Кабмін iде на інший (як видається, теж не надто продуманий) крок — заявляє про збільшення мінімальних зарплат до 3200 гривень.
Розрахунок тут простий: чим вища «мінімалка» — тим більше відрахувань iз фонду заробітної плати на ЄСВ. А чим більше ЄСВ — тим суттєвіше наповнення Пенсійного фонду.
От тільки наслідком підвищення мінімальної зарплати може бути доведення до банкрутства малого та середнього бізнесу або масові скорочення задіяних у цій сфері працівників. Однак це вже тема окремої розмови.
Чи буде підвищено пенсійний вік?
Теоретично існує одна дієва, але вкрай непопулярна стратегія для наповнення бюджету ПФ. Вона пов’язана не зі збільшенням ЄСВ або іншим оподаткуванням, а з тим, щоб радикально зменшити кількість претендентів на пенсії.
Як це зробити? Дуже просто. Шляхом підняття пенсійного віку, а також збільшення трудового та страхового стажу, необхідного для отримання пенсій.
Свого часу такий крок пропонував міністр фінансів Олександр Данилюк.
Однак цей прожект не знайшов підтримки. Не далі як 17 листопада 2016 року віце-прем’єр Павло Розенко відкинув подібні плани.
«Польща знизила пенсійний вік. Це ще один аргумент про недоцільність підняття пенсійного віку в Україні. Переконаний, що підвищення пенсійного віку в нинішній ситуації — абсолютно необґрунтована ідея ані з фінансової, ані з політичної точки зору. І я постійно говорю про це і нашим «ліберальним популістам», і експертам МВФ, які безапеляційно пропонують підняти пенсійний вік в Україні», — сказав Розенко.
В одному віце-прем’єр-міністр не має рації: згадувані ним «експерти МВФ» не вимагають підняття пенсійного віку. Вони вимагають збалансувати витрати на Пенсійний фонд.
Тобто від нас чекають або ліквідації дефіциту ПФ, або скорочення дотацій, які Україна перераховує у Пенсійний фонд. Яким саме чином досягне цього наша держава — проблеми самої держави.
Вихід на пенсію у більш зрілому віці дійсно зменшив би навантаження на Пенсійний фонд.
Але й водночас дуже сильно вдарив би по рівню життя в Україні як такому. Середньостатистична людина в Україні дуже сильно «зношена» вже у 50-55-річному віці.
У цьому — докорінна різниця між нами та західними країнами. Надмір соціальних проблем, потреба тягнути другу (а інколи й третю) додаткову роботу, вкрай низький рівень державної медицини призводить до того, що вже зараз 40% наших чоловіків не доживає до 60-річного віку. Принаймні, таку статистику наводить директор Інституту демографії Елла Лібанова.
Жінки — традиційно — тримаються краще. В середньому українська жінка після виходу на пенсію проживає ще 19,9 року. Тоді як частині чоловіків перспектива відпочити на старості та «пожити для себе» не світить узагалі.
Вони, виходить, працюватимуть до самої смерті. Пожиттєві «галери» не слугуватимуть стимулом, щоб залишатися жити в Україні.
Гіпотетично потік емігрантів в разі підвищення пенсійного віку може зрости — люди виїжджатимуть, доки ще матимуть сили почати все спочатку деінде.
Накопичувальна система: плюси і мінуси
Однак повернемося до новацій, які чекають на нас після нового року. Головний мінус накопичувальної системи полягає у тому, що запрацює на повну потужність така система ще дуже нескоро.
Як справедливо каже Андрій Рева, накопичувальна система дасть результат не раніше, аніж за пару десятків років, а вирішувати проблему з пенсіями потрібно просто зараз.
Перші пенсії з накопичувальних внесків українці почнуть отримувати тільки через 25 років.
Перехідний же період триватиме як мінімум удвічі довше. Він почнеться тоді, коли перша працююча особа внесе частину внесків не в солідарний фонд, а в накопичувальний.
А закінчиться тоді, коли помре остання людина, яка отримує пенсію винятково із солідарної системи. Як не крути, а менше 50 років тут не виходить. Півстоліття держава буде змушена компенсувати витрати перехідного періоду Пенсійному фонду України.
Як сприйме населення перехід до накопичувальної системи? Питання вельми непросте. Слід зважити на те, що відчуватимуть люди, коли побачать, як знецінюються і тануть їхні заощадження в накопичувальному фонді, якщо національна валюта буде і далі девальвувати. Дуже багатьох ця обставина відверне від накопичувальної системи як такої.
Сама її ідея може бути скомпрометована. Чи зупине уряд падіння гривні і чи доб’ється зміцнення національної валюти — питання окреме.
Якби цього вдалося досягти протягом найближчих років, це, безумовно, зняло би частину напруги.
На тлі всіх цих проблем цілковитою дрібницею видається те, що наш Пенсійний фонд не готовий до адміністрування накопичувальної пенсійної системи технічно.
Почнемо з найпростішого: в місцевих управліннях Фонду є проблеми з комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням.
Крім того, в Україні досі немає єдиного електронного реєстру пенсіонерів. Якщо уряд клопотатиметься про залучення донорської допомоги, технічні проблеми можна вирішити. Якщо ні — ситуація ускладниться ще більше.
І все-таки, повертаючись до дня сьогоднішнього. Що саме побачать у своїх гаманцях пенсіонери в наступному році?
Нагадаємо, що зараз вони отримують не менше 1130 гривень, при цьому очікується, що з 1 грудня мінімальна пенсія виросте до 1247 гривень, а протягом наступного року — збільшиться до 1400. Про це говорить і віце-прем’єр Павло Розенко, і глава Кабінету Міністрів Володимир Гройсман.
Чому мінімальна пенсія в Україні нижча навіть за прожитковий мінімум, який становить 1600 гривень? Цьому існує своє пояснення. Річ у тім, що до 2012 року пенсії збільшували на 20% від зростання середньої зарплати по країні, але вже кілька років ця норма закону не діє.
В результаті, за даними Міністерства соціальної політики, понад 7 мільйонів українців мають розрахунковий базовий розмір пенсії, менший прожитковий мінімум. Свого часу чиновники підрахували, що для «актуалізації» пенсій буде достатньо індексувати весь розмір пенсії на розмір інфляції.
Однак і цю індексацію призупинили в 2014 році через різкий стрибок цін. Тим часом за два минулі роки рівень інфляції досяг 68,2%.
Отже, мінімальну пенсію з 2014 до кінця 2015-го повинні були підвищити з 949 до 1596 гривень. А в цьому році — вже до 1787 гривень (за прогнозом Міністерства економічного розвитку, інфляція очікується на рівні 12%).
Однак на даний момент мінімальна пенсія в Україні становить лише 1130 гривень.
Наступного року, обіцяє Прем’єр Гройсман, на погашення дефіциту Пенсійного фонду планують виділити 160 мільярдів гривень.
Очікується також, що надходження до ПФ зростуть за рахунок підвищення мінімальної зарплати. Саме це і дозволить підняти мінімальні пенсії на 300 гривень.
Не будемо засмучувати Гройсмана тим, що на 1400 гривень (і навіть на 3200 — розмір мінімальної зарплати) прожити в Україні нині неможливо. Півтори тисячі гривень ледь вистачить на те, щоб не померти з голоду. Проте все ж треба починати бодай iз чогось.
