chrome firefox opera safari iexplorer

Завтра розпочинається Різдвяний піст

27 листопада 2016 о 17:16

«Бережись вимірювати піст простим утриманням від їжі. Ті, які утримуються від їжі, а ведуть себе погано, уподібнюються дияволові, який хоча нічого не їсть, проте ж не перестає грішити»
Святий Василій Великий

28 листопада починається Різдвяний піст, який ще називають Пилипівським, бо він починається на наступний день після святкування пам’яті святого апостола Пилипа.

Суть посту полягає в тому, щоб духовно приготуватися до зустрічі Різдва Христового. Щоб, очистивши себе, благоговійно і з трепетом провести одне з найбільших православних свят.

Заговини на Різдвяний піст припадають на день вшанування пам’яті святого апостола Пилипа, що його православні християни відзначають 27 листопада. Отож, Різдвяний піст, який починається з наступного дня, часто називають Пилиповим, або Пилипівкою, і триває він 40 днів – до 6 січня включно.

Історичні документи, які б дозволили точно встановити час запровадження Різдвяного посту, на жаль, не збереглися. Відомо лише, що з ІV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують про нього у своїх творах. А в V столітті святий Лев Великий, єпископ Римський, пише про давні традиції Різдвяного посту. За його словами, Різдвяний піст – це наша жертва Богові за зібраний восени врожай: «Як Господь ущедряв нас плодами землі, так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних».

З давніх-давен празник Христового Різдва був на рівні з празником Христового Воскресення. Тому й церковний устав дивиться на Христове Різдво, як на другу Пасху. У старих типіках і богослужбовому псалтирі під 25 грудня (за старим стилем) є така примітка: «Пасха, празник триденний». Тож, як до празника Пасхи вірні готувалися молитвою і постом, так і різдвяний піст став для них часом приготування до приходу Спасителя. Симеон Солунський († 1429) каже: «Цей сорокаденний піст схожий на піст Мойсея, який постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці Божих Заповідей. Постім і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від Діви і причастимося Його Тіла».

У день ушанування пам’яті святого апостола Пилипа востаннє перед постом можна вживати скоромну їжу. Колись українські господині зазвичай готували з цієї нагоди багате частування для родини й гостей: смажене м’ясо, птицю, борщ, локшину, пиріжки, вареники.

Пилипівські вечорниці тривали за північ, на їх завершення молодиці домовлялися про сходки – надалі вже можна було починати прясти кужіль на полотно.

Протягом сорока днів посту християнам забороняється вживати будь-які продукти тваринного походження: м’ясо, молоко, яйця. Їсти рибу дозволяється по суботах і неділях аж до 2 січня, а також у великі свята – Введення в храм Пресвятої Богородиці; святої великомучениці Катерини; святого апостола Андрія Первозваного; святителя Миколи Мирлікійського Чудотворця.

Порівняно з Великоднім постом, Різдвяний піст – менш суворий і, можна сказати, більш радісний. Адже під час Різдвяного посту християни готуються не до хресної дороги та розп’яття Ісуса Христа, а до його приходу в світ. І, по-друге, на період Пилипівського посту припадає чимало свят, які українці традиційно відзначають веселими забавами: Катерини, Андрія, Миколая…

Колись у народі говорили, що «На Пилипівці ще люди ситі». Цей час без м'яса й молока прожити було легше, бо саме тоді розпочинали запаси свіжозаквашених і солених овочів: капусти, буряків, огірків; споживали багато різних видів олії: конопляної, лляної, соняшникової, рижієвої, макової, а також макухи з неї. З макухи й смаженого насіння робили пісне молоко і вурду (урду). Для цього терте конопляне насіння або подрібнену макуху заливали окропом, добре розмішували й варили доти, доки на поверхні води не з'являлася жовта піна. Її знімали друшляком і використовували, як приправу або начинку для пирогів чи вареників.

Піст вводив обмеження не тільки на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювались правила поведінки. Так, дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою.

Хто не встиг до 28 листопада вступити в шлюб, то, як казали у народі, потрібно було молитися Богу та чекати «нових м'ясниць».

Також у народі Пилипівський піст вважали часом зимової праці: лущення кукурудзи, пошиття кожухів, валянок, чобіт, скубання вовни й пір’я, прядіння льону і конопель, ткацького ремесла.

Церковний устав регулює не тільки види їжі, але і її кількість. Мета посту — дати можливість людині відчути голод, пізнати свою залежність від матеріальної їжі і подолати її.

Піст тілесний, тобто утримання від вживання певних продуктів, повинен бути урівноважений з постом духовним. Сам по собі тілесний піст нічого не дає душі і не наближає нас до спасіння. Навпаки, такий піст може і нашкодити — якщо ми, утримуючись від їжі, думаємо про свою перевагу над тими хто не поститься. Справжній піст має бути поєднаний з молитвою, покаянням, утриманням від пристрастей, викоріненням злих звичок, прощенням образ. Тілесний піст без духовного вироджується в банальну дієту.

Під час посту церковним уставом забороняється перегляд розважальних телепередач. Обов’язково слід припинити будь-які сварки, примиритись і не тримати ні на кого зла.

Піст тілесний без посту духовного нічого не приносить для спасіння душі. Піст – не мета, а засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів, говорять священики.

«Рідна країна»

За матеріалами «Зоря Полтавщини» та cerkva-nv.com