Сьогодні — 100 років від дня народження відомої художниці Тетяни Яблонської

Один із авторських варіантів картини Тетяни Яблонської «Хліб» (1949 р.) десятки років зберігався (можливо, зберігається й зараз) у Третьяковській галереї в Москві як взірцевий твір соціалістичного реалізму.

Тривалий час художниця вважала картину своїм головним твором, адже їй вдалося передати на полотні щастя великого врожаю після тяжких голодних років.

Чимала частина творчого життя Яблонської припала на часи, коли єдиним дозволеним напрямом у мистецтві був соцреалізм. Зрештою, вона й сама досить довго вважала цей напрям у радянському мистецтві єдино правильним. Однак великий талант наполегливо шукав нових форм, колористики, нового творчого осмислення навколишнього світу.

На початку 60-х, під час «відлиги», Яблонська на одному зі з’їздів Спілки художників заявила: «Не треба нас так контролювати. Ми самі знаємо, що можна, а чого — не можна». Художницю почали цькувати, викликати «на килим» до високих компартійних кабінетів, вигулькнули нищівні публікації.

1971 р. з’являється відома робота мисткині «Життя продовжується». Під хатою на ослінчику — дідусь із ціпком і молодесенька мати з дитям у сповитку. Сидять і мружаться проти сонця, й сонечко пестить їхні обличчя, і все на цьому полотні – герані у вікні, яскраво-жовті качани та вогненно-червоний перець під стріхою, саме повітря – сповнені сили й краси життя.

"Життя продовжується

Але — саме довкола цієї картини точилися «дискусії» на предмет «неправдивості відтворення соціалістичного життя», ба навіть «наклепу на радянську дійсність». Мовляв, для чого поруч із молодицею – старий дід, то ж символ віджилого! А де худождниця бачила таку старезну хату? В нас уже немає таких, лише суціль нові, сучасні будинки!

Через багато років, у 2007-му, був пограбований музей у Яготині, що на Київщині. Зникло 33 картини, серед них і робота Т.Яблонської «Життя продовжується». 32 згодом знайшлися…

Творчість Тетяни Яблонської – життєлюбна і життєствердна. Марно було би вважати її лише представницею соцреалізму. Унікальна колекція її живопису, яка зберігається в Національному художньому музеї України, засвідчує стилістичне розмаїття, талант вільно мислити навіть у часи, коли це було дуже нелегко.

"Жовтень

Художницю не полишало натхнення експериментувати, виражаючи себе в різних художніх стилях. У творчості мисткині знайшли відображення реалізм, імпресіонізм, примітивізм, вона захоплювалася «бойчукістами» — школою, що базувалася на теорії поєднання національного мистецтва та європейських художніх цінностей.

"Весілля

Тетяна Нилівна Яблонська народилася 24 лютого 1917 р. в Смоленьску, в родині викладачів гімназії. У 1928 р. батьки вирішили рятуватися від більшовицької влади й таємно виїхати до Польщі. Спроби втечі – через Одесу, а згодом через Кам'янець-Подільський – не вдалися. На якийся час осіли в Луганську.

1933 р. Т. Яблоньска вступила до Київського художнього технікуму. Незабаром технікум ліквідували; навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту, в майстерні великого українського художника-реформатора, професора Федора Кричевського (закінчила 1941 р.).

У повоєнні роки професор Яблонська тривалий час викладала в КДХІ, завідувала кафедрою композиції, керувала майстернею монументального живопису.

Була депутатом Верховної Ради УРСР (1951-58 рр.), входила до складу Правління Спілки художників України та СХ СРСР.

Творчість Тетяни Яблонської, здається, пошанована всіма можливими на той час нагородами і преміями. Двічі лауреатка Сталінської премії. Двічі відзначена державною премією СРСР. У 1998 р. — премією ім. Тараса Шевченка.

2001 р. отримала звання Героя України. Тоді вже була дуже хвора – 1999 р. перенесла інстульт, відняло праву частину тіла. Навчилася малювати лівою рукою, писала здебільшого пастелі, бо пензля тримати не було як.

Але працювала натхненно і багато – по два малюнки щодня. Останній малюнок мисткиня створила вранці 17 червня 2005 року. Ввечері її не стало.

Її називали обличчям України. Відомі багатьом її роботи «Над Дніпром», «Юність», «У парку», «Весілля», італійські краєвиди, пейзажі Києва. Автопортрет (1944 р.) фахівці визнали справжнім шедевром портретного мистецтва.