Початок вшанування святого Валентина як покровителя любові має давню історію. Стародавні легенди розповідають про його пасторську діяльність серед молодих людей.
Розповідають, що у той час імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності своєї армії ввів заборону чоловікам одружуватися і мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословив молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою «антидержавницьку» діяльність святий неодноразово був ув’язнений і остаточно страчений. Таким чином, людська вдячність приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його пам’ять багатьма легендами.
У Римському Мартирологу (Martyrologium Romanum), тобто книзі, в яку на кожний день вписані імена святих, яких згадує Римська Церква, під датою 14 лютого на першій позиції ми побачимо святих Кирила і Мефодія, покровителів Європи, саме їх урочисто згадує в літургії Католицька Церква у день 14 лютого. Окрім Кирила і Мефодія 14 лютого у Мартирологові згадується ще 10 святих. Святий Валентин знаходиться на другій сходинці (після Кирила і Мефодія) у переліку святих.
Папа Геласій I у 496 році присвятив св. Валентину день пам’яті 14 лютого, ймовірно для того, щоб витіснити язичницьке свято римських «люперкаліїв», свято плідності і материнства, а у практиці розв’язної любові і еротизму.
Образ святого Валентина мав підкреслити передусім романтичну любов між чоловіком і жінкою, показати її духовний вимір. Адже всі легенди про святого Валентина сповнені саме романтизму. Наприклад ця: одного разу єпископ, прогулюючись, побачив двох молодих людей, які сварилися, і підійшовши до них, вручив їм троянду і попросив, що вони вдвох потримали її: молоді відійшли, примирившись. Інша версія цієї ж легенди розповідає про те, що святому вдалося привернути їм любов, наказавши чудесним способом кружляти довкола них молодим голубкам, які воркували любовні пісні.
Звичайно, свого найбільшого романтизму свято святого Валентина набрало у час романтиків Середньовіччя.
У святому Валентинові християни вбачали також покровителя подружньої любові. Так, наприклад, під покровительством святого у Парижі 14 лютого 1400 року був заснований Верховний Трибунал любові – інституція, яка була інспірована засадами лицарської любові. Трибунал мав за завдання вирішувати справи, які стосувалися подружніх контрактів, зрад, насильства над жінками тощо. Судді вибиралися на основі знайомства з поезією любові.
Мощі святого Валентина знаходяться у Самборі (на Львівщині), в храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року. Про це записано в книзі «Княжий город Самбір», яку опрацював Франс Арабіяса, що був довший час парохом і деканом Самбірським на початку 20 століття. Ці мощі, як пише автор, викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю. У Римі в архівах Папського інституту є скупий запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії.
Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини.
1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів.
Греко-Католицька та Православна Церкви вшановують пам'ять Валентина, пресвітера Римського 19 липня.
