Римські цифри — непозиційна система числення, що використовувалися стародавніми римлянами. Ця система числення на сьогодні майже не застосовується, бо виконання арифметичних дій над багатозначними числами в цій системі дуже незручне.
Тим не менш, її використовують для позначення розділів і частин законів, томів видань, століть, інколи років, днів тижня, місяців у датах (1.V. 1975), на циферблатах деяких годинників, порядкових числівників, а також похідних, номер яких більший за три (yIV, yV), а також з естетичною метою.
Що ви знаєте про ці числа? Сikavo.net наводить кілька цікавих фактів про римські цифри.
Римська система числення в її сучасному варіанті складається з наступних базових знаків:
I — 1
V — 5
X — 10
L — 50
C — 100
D — 500
M — 1000
Натуральні числа записуються за допомогою повторення цих цифр. При цьому, якщо більша цифра стоїть перед меншою, то вони додаються (принцип додавання), якщо ж менша перед більшою, то менша віднімається від більшої (принцип віднімання).
Система розташування цих цифр така: числа до трьох включно утворюються за допомогою додавання одиниць (II, III), — чотириразове повторення будь-якої цифри заборонено.
Щоб утворити числа більше трьох, додається або віднімається велика і менша цифра, для вирахування менша цифра ставиться перед більшою, для зменшення — після, (4 = IV), та ж логіка діє і з іншими цифрами (90 = XC). Порядок розташування тисяч, сотень, десятків і одиниць той же, що і звичний нам.
Важливо, що будь-яка цифра не повинна повторювати більше трьох разів, таким чином, найбільш довге число до тисячі – 888 = DCCCLXXXVIII (500+100+100+100+50+10+10+10+5+1+1+1). А число 999 писатиметься як IM (тисяча (M) і попереду віднімемо 1 (I), отримаємо 999).
Для правильного запису великих чисел римськими цифрами необхідно спочатку записати число тисяч, потім сотень, потім десятків і, нарешті, одиниць. При цьому деякі з цифр (I, X, C, M) можуть повторюватися, але не більше трьох разів, таким чином можна записати будь-яке ціле число не більше 3999 (MMMCMXCIX).
Альтернативні варіанти
Заборона вчетверте використовувати одну й ту ж саму цифру стала з’являтися тільки у XIX столітті.
Тому у старовинних текстах можна побачити варіанти IIII і VIIII замість IV та IX, і навіть IIIII або XXXXXX замість V LX. Залишки цього написання можна побачити на годиннику, де «чотири» часто відзначається саме з допомогою чотирьох одиниць.
У старих книгах також нерідкі випадки використання XIIX або IIXX замість стандартних в наші дні XVIII.
Сучасне використання
Римські цифри використовуються у таких випадках:
- Номер століття або тисячоліття: XIX століття, II тисячоліття до н. е.
- Порядковий номер монарха.
- Номер тому в багатотомній книзі (іноді — номера частин книги, розділів або глав).
- У деяких виданнях — номери аркушів з передмовою до книги, щоб не виправляти посилання всередині основного тексту при зміні передмови.
- Маркування циферблатів годин «під старовину».
- Інші важливі події або пункти списку, наприклад: V постулат Евкліда, II світова війна, XX з'їзд КПРС, Ігри XXII Олімпіади тощо.
- Валентність хімічних елементів.
- Порядковий номер щаблі в звукоряді.
- База гомеопатичних розведень (Conium X3, Aconitum C200 і т. п.).
- В математичному аналізі римськими цифрами іноді записується номер похідної вище третьої.
- Римські цифри широко вживалися в СРСР при зазначенні дати для позначення місяця року: 11 / III-85 або 9.XI.89. Для вказівки дат життя і смерті на надгробках часто використовувався особливий формат, де місяць року також позначався римськими цифрами. З переходом на комп'ютерну обробку інформації формати дати, засновані на римських цифрах, практично вийшли з ужитку.
В інших мовах сфера застосування римських цифр може мати особливості. У західних країнах римськими цифрами нерідко записується номер року, наприклад, на фронтонах будівель і в титрах кіно-відеопродукції.
У сучасній Литві на дорожніх знаках, на вітринах магазинів, на вивісках підприємств римськими цифрами можуть позначатися дні тижня.
