chrome firefox opera safari iexplorer

Контроль за е-деклараціями перетворюють або на корупційну годівничку, або на механізм політичного тиску, — Томенко

24 травня 2017 о 20:06

«Історія з перевірками електронних декларацій дійшла вже крайньої межі: виявляється, що нині кілька чиновників (чи-то прокуратури, чи-то інших правоохоронних органів) шляхом «переговорного процесу» з високопосадовцями або депутатами визначають, скільки ті можуть доплатити грошей у бюджет, щоб уникнути відповідальності. Можна лише уявити, скільки вони мають доплатити неофіційно, щоб «компенсувати» емоційне чи нервове навантаження цих працівників правоохоронних органів», – так лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко прокоментував історію з народним депутатом Г. Бобовим, який, за словами генпрокурора Ю. Луценка, «визнав свою вину і збирається сплатити мільйон доларів податків», а водночас сам Бобов спростовує цю заяву Генпрокурора і говорить про тиск на бізнес його родини.

Цілком очевидно, що контроль за системою електронних декларацій в нашій державі перетворюється або на корупційну годівничку, або на механізм політичного тиску, зазначив М. Томенко.

У ситуації з так званими «готівковими мільйонерами» він пропонує, перш за все, спочатку підтвердити наявність задекларованих ними коштів, а потім – розмістити їх в українських державних банках.

«Перший захід виконував би контрольну функцію. Адже маємо непоодиноку інформацію про те, що, усвідомлюючи подальший, більш жорсткий контроль за використанням коштів, значна кількість декларантів записала у своїх деклараціях віртуальні готівкові кошти. У всякому, разі, важко повірити в те, що хтось вдома тримає сотні мільйонів гривень готівкою, не кажучи вже про мільйони в іншій валюті», – зазначив М. Томенко.

«Щодо необхідності розміщення цих коштів в державних банках, то це був би економічний засіб контролю. Адже керівники держави, члени їхніх родин та всі, хто задекларував мільйони готівки, мусили би ці кошти покласти в українські банки для того, щоб бодай підтвердити Присягу державного службовця про те, що вони обіцяли «вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян» тощо. Ці два методи – контрольний та економічний – мали би набагато більший результат, ніж нинішнє маніпулювання електронними деклараціями «правильних» чи «неправильних» депутатів або посадовців в інтересах їхнього утримання при владі», – вважає М. Томенко.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути