Після того як не так давно Дніпропетровськ було перейменовано на просте і банальне та ще й на іранський лад (так називається річка цією іноземною мовою) Дніпро, тут усе більше розгоряються пристрасті стосовно визначення справжнього віку міста, пише Україна молода.
Власне, вони й до цього то збурювалися, то згасали. Проте міська влада, незважаючи на всі зміни у нашій свідомості, продовжувала оперувати датою заснування обласного центру — 1776 роком.
Точкою відліку історії міста вона стала стараннями тодішнього керманича Дніпропетровщини Олексія Ватченка. Саме йому в 1976 році забаглося якогось гучного ювілею. От поспіхом і придумали ... Немовби Дніпропетровськ (Катеринослав) було засновано у 1776 році царицею Катериною II.
Заглиблюватися ж в історичні подробиці і, тим паче, на цю тему дискутувати, тоді ніхто не ризикував. Раз начальство сказало, то так воно і є.
Отож у 1976 році так зване 200-річчя міста на Дніпрі відзначали з характерним для тих часів розмахом — всенародними гуляннями, концертами і введенням нових знакових об’єктів, з яких чи не найвагомішим став театр опери і балету.
Коли ж наприкінці 80-х заговорили про незалежність країни, що позначилося і дискусіями на історичну тему, то швидко з’ясувалася відсутність у тодішньої влади хоча б якоїсь більш-менш прийнятної наукової аргументації дати заснування міста.
Адже населений пункт на Дніпрі, як виявилося, почав існувати як поселення значно раніше.
Принаймні на території нинішнього обласного центру таких поселень із давнішою історією було не одне, як-от Новий Кодак, Половиця, Лоц- Кам’янка, Мануйлівка, Огрінь і т. д. Усі вони мали українські характер і душу. А от цариця Катерина II, як виявилося, до заснування міста — ні сіло ні впало, адже у 1776 році стараннями її фаворита Потьомкіна почали засновувати всього-на-всього Катеринослав Кільченський, розташований за територією нинішнього обласного центру.
Навіть за царату 100-річчя міста відзначали зовсім не в 1876 році, а значно пізніше.
Проте дніпропетровську владу настільки очевидна відсутність наукової аргументації ніскільки не засмучувала, і під час кожного щорічного святкування Дня міста хоч і не гучно і помпезно, але неодмінно згадувалася фальшива дата заснування обласного центру.
Не в останню чергу і тому, що навзамін чітко визначеної іншої не пропонувалося.
Чи не найбільше науковці-історики наполягали на 1635 році, коли поляками було засновано фортецю Кодак, але на сьогодні ця територія розташована за межами міста, хоч і зовсім із ним поруч.
Дати ж заснування вищезгаданих історичних поселень визначити практично неможливо.
Місто постало з ... товарної пломби?
Тільки віднедавна у Дніпрі стали заявляти про, так би мовити, конкретний орієнтир. Адже дату заснування міста називають цілком конкретну — 1524 рік. Звідки ж вона взялася?
Як розповідає директор Інституту історії Дніпра Олег Репан, до цього спонукають дані розкопок, які почали вестися на лівому березі міста тільки з початку 2000 років.
«Накопати» за цей досить незначний проміжок час удалося немало. І найголовніше — розкопки підтвердили незаперечні докази того, що у XVII—XVIII століттях тут існувало поселення Самар.
А перевіз у цій місцині діяв значно раніше — ще з кінця XIV століття. Така версія підтверджується знайденими монетами 1509, 1547, 1580-90 років і товарними пломбами 1524, 1525 рр.
Саме останні вказують на конкретну дату відліку історії обласного центру.
Адже товарна пломба, на відміну від монет, «прив’язана» до того часу, коли її було використано.
— Так, пломбу було виявлено в 2001 році під час планових досліджень співробітником науково-дослідної лабораторії «Археологія та історія Придніпров’я» Дніпропетровського Національного університету ім. О. Гончара Володимиром Шалобудовим.
Якби така пломба була одиничною, це справді могло бути поставлено під сумнів.
Однак у 2009 році під час стаціонарних археологічних досліджень була знайдена пломба ідентичного походження, тільки датована роком пізніше — 1525-м.
Такими пломбами запаковували товари (наприклад, довгий сувій сукна) для забезпечення їх якості, — розповідає Олег Репан.
Ще наявність таких пломб у Старій Самарі підтверджує міжнародний характер торгівлі.
Більше того, вчені, які взяли участь в обласній історико-краєзнавчій конференції у Дніпрі, підписали колективну резолюцію про передатування міста саме на користь 1524 року.
Хоч як би там було, вже у 2007 році науковці І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов, В. О. Векленко видали «Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Самар та Богородицької фортеці», до якого включили опис 2200 знахідок на території Богородицької фортеці.
Описані в каталозі та пізніші знахідки печаток, торговельних пломб, натільних хрестів, ґудзиків від одягу, посуду та інших побутових речей, холодної та вогнепальної зброї, прикрас, монет ХІV–ХVІІІ ст. тощо засвідчили давність поселення на околицях Богородицької фортеці.
Дослідники на підставі численних знахідок, які не викликають жодних сумнівів, вказують, що містечко Самар було одним із найкращих поселень козацької доби на Подніпров’ї.
Альтернативний 1688 рік
Опоненти такого підходу насамперед наголошують на тому, що одиничної знахідки для встановлення дати недостатньо. Необхідні ще й письмові згадки.
Але таких на цій території немає до 1688 року, коли гетьман Іван Мазепа заснував тут Богородицьку фортецю. А до цього є хіба що згадка про грамоту Стефана Баторія, яку не всі вчені вважають достовірною.
Отож саме 1688 рік є доволі вагомою альтернативою 1524-му як можливій новій даті заснування нинішнього Дніпра.
Тоді до містечка Самар вирушили козацькі полки з Гетьманщини відразу після того, як з’явилося достатньо трави для випасання коней і волів.
Про це, зокрема, пише відомий історик Микола Костомаров у монографії «Мазепа»: «З ранньої весни 1688-го взялися за будівництво містечок згідно зі статтею договору, затвердженого на виборчій раді. Найважливіше з цих містечок на березі Самари було розпочате у березні, а закінчене до серпня того ж року».
Отож Костомаров на підставі історичних джерел стверджує, що царський уряд планував здійснити будівництво руками українських селян і міщан із найближчих полків Гетьманщини, але гетьман Мазепа врахував, що не можна цих людей відривати від літніх польових робіт, а тому набрав козаків із шести полків.
І такою роботою були зайняті до двадцяти тисяч рук.
Указом Петра I у 1711 році Богородицьку фортецю було зруйновано. Російсько-турецька війна 1735—1739 років стала періодом її відродження.
Проте після захоплення Росією Криму у 1768 році й остаточного підкорення нею Північного Причорномор’я остаточно відпала потреба в існуванні фортець.
Розбудова губернського міста зосередилася на правому березі Дніпра, що визначило долю Богородицької (Новобогородицької) фортеці хіба що стати частиною нашої історії.
Але все йде до того, що не так сталося, як гадалося... Прагнення відродити цю історію у Дніпрі стає все наполегливішим.
Уже навіть заговорили про ідею створення на місці Новобогородицької фортеці і поселення Стара Самар культурно-етнографічного парку.
Але, попри все, найвизначальнішим фактором має стати саме передатування заснування Дніпра...
