Знову кілька громадських та політичних організацій заявили про початок «Великої політичної реформи», яка має на меті підтримку трьох рішень:
- Запровадження пропорційної системи з відкритими списками на виборах до Верховної Ради України.
- Скасування депутатської недоторканності.
- Створення незалежного антикорупційного суду.
По-перше, ці три вимоги є важливими для України, і команда Громадського руху «Рідна країна» їх теж підтримує. Але їх – ЗАНАДТО МАЛО, щоб позиціонуватися «Великою політичною реформою»!
Головною бідою політичного режиму в Україні є тотальна його монополізація фінансово-політичними, а тепер вже владно-олігархічними групами, починаючи від медіа і завершуючи аграрним, металургійним, енергетичним ринками тощо. Саме це – найбільше зло, що вимагає реформування. А тому головним гаслом «Великої політичної реформи» має стати ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ.
Але повернемося до озвучених трьох вимог акції «Велика політична реформа». Серед них – ухвалення законопроекту опозиційних депутатів «Про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності)». Але текст цього законопроекту повністю повторює попередні спроби скасування недоторканності, які досі не доведені до логічного завершення: суть яких — виключити частини першу та третю ст. 80 Конституції України. Навіть прикінцеві положення виписані так само, як і у попередньому варіанті президентського законопроекту, що зараз очікує розгляду парламенту!
Нагадаємо, 16 січня 2015 року Президент П. Порошенко як невідкладний подав на розгляд ВР проект закону «Про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів та суддів» (№ 1776). Не беручи до уваги суддівську складову (адже питання недоторканності суддів вже вирішено конституційними змінами в частині правосуддя), суть законопроекту полягає у виключенні частини першої та третьої ст. 80 Конституції України.
Цей президентський законопроект вже двічі схвально голосувався у парламенті, розглядався у Конституційному Суді та отримав відповідний комітетський висновок: «Комітет з питань правової політики та правосуддя рекомендує Верховній Раді України визначитися щодо подальшої роботи над поданим Президентом України як невідкладний проектом Закону про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів (реєстр. № 1776 від 16 січня 2015 року) без відповідних пропозицій Комітету». І от вже майже два роки – з грудня 2015 р. – він очікує розгляду у Верховній Раді.
Отож, не треба ускладнювати чи заплутувати ситуацію: необхідно нарешті визначитися з «невідкладним» президентським законопроектом щодо скасування недоторканності — або остаточно його схвалити, або відхилити. Але лобіювати іншу законодавчу ініціативу, яка знову мусить проходити усю необхідну процедуру, включно з розглядом у Конституційному Суді, по суті, дублюючи вже існуючий законопроект, – це нонсенс. До речі, якщо зважити на те, що склад КС, здебільшого, це судді часів Януковича, які звикли виконувати вказівки влади, то повторна процедура невідомо коли завершиться, а розгляд нового законопроекту навряд чи завершиться за каденції цього парламенту…
Отож, якщо ми хочемо бодай почати політичну реформу (і точно не велику), то, перш за все, треба вимагати ЗАВЕРШЕННЯ процедури розгляду президентського законопроекту № 1776, що можна зробити ОДНИМ ГОЛОСУВАННЯМ, і, між іншим, не забувати про скасування недоторканності й Президента (тобто, врегулювання процедури імпічменту шляхом ухвалення Закону «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», реєстр. № 1098).
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
