За туристичний сезон 2017 року пляжі Кінбурна відвідало близько 110 тисяч осіб, що стало межею можливостей для цієї зони відпочинку, пише Україна молода.

Інфраструктура заповідника не витримує напливу відпочивальникiв. Місцева екосистема тріщить по швах під колесами поза­шляховиків, квадроциклів та легкового транспорту.

Особливо гостро постала проблема з вивезенням сміття після того, як улітку цього року було відкрито водне сполучення з Кінбурнським пів­островом.

На думку керівника НПП «Білобережжя Святослава» Юрія Козловського, фахівці Мінекології повинні чітко визначити межі заповідної зони та продумати загальну концепцію порятунку Кінбурна від екологічної катастрофи.

— Ми повинні розробити механізми обмеження відвідування Кінбурнської коси «дикими» туристами, — каже Юрій Козловський. — Добре було б встановити квоти на перебування людей у приватному секторі та у кемпінгах, а також запровадити більш жорсткі обмежувальні заходи щодо автотранспорту.

Наявність паперів, що підтверджують заповідний статус Кінбурна, дозволить ввести мораторій на будь-який вид будівництва «під туристів», а також комплексно вирішити проблему сортування, переробки та утилізації сміття.

Свою точку зору на проблему висловив і народний депутат України Андрій Вадатурський, який вважає, що Миколаївська область не повинна втрачати свою можливість заробити на відпочивальниках у літній сезон.

— Я згоден iз тим, що туристів повинно стати менше, але нехай тоді вони заплатять дорожче за можливість відпочити в екологічно чистій місцевості, — пояснив свою позицію Андрій Вадатурський.

— Потрібно розрахувати межу антропологічного навантаження на Кінбурн у туристичний сезон та продавати путівки через аукціони лише зареєстрованим тур­агентствам. Тоді стане зрозуміло, яку частину туристів зможуть взяти існуючі міні-готелі й кемпінги та на який прибуток може розраховувати щорічно бюджет Миколаївщини.

Солідарні з цією думкою й члени правління ГО «Асоціація лідерів туристичного бізнесу» у Миколаївській області, які готові перекрити в’їзд на Кінбурн шлагбаумом, а на півострові створити комунальне підприємство з перевезень туристів.

— Дотримання квот на відпочинок у заповідній зоні дозволить створити легальні робочі місця для мешканців Кінбурна, — пояснює голова правління ГО «Асоціація лідерів туристичного бізнесу» Тетяна Чичкалюк. — Ціни будуть виправдані більш якісним відпочинком.

Виграють від такої легалізації представники місцевого самоврядування, у яких з’явиться більше грошей на вирішення соціальних проблем.

Безумовно, що про бюджетний відпочинок на Кінбурнській косі можна забути раз і назавжди, зате буде врятований унікальний природний комплекс у Миколаївській області.

Нагадаємо, що незаймані пляжі піщаної коси у північно-західній частині Кінбурнського півострова між Дніпровсько-Бузьким лиманом та Чорним морем відкрили для людей всього лише пару років тому.

А раніше вони неодноразово ставали об’єктом творчих експериментів для художників із різних регіонів України.

Днями у Миколаєві відкрилася виставка під назвою «Кінбурн — любов моя!», в якій узяли участь відразу 17 українських художників iз Миколаєва, Одеси, Києва, Кривого Рогу та Рівного.

На початку осені всі вони подорожували цікавими маршрутами Кінбурнської коси, а потім виплеснули отримані емоції на полотна. Кожна з представлених на суд глядачів картин про Кінбурн несе в собі мальовничу легенду про сучасне життя українських «Багамів Миколаївщини».