chrome firefox opera safari iexplorer

Микола Томенко: Як обирати українського Президента?

20 березня 2018 о 12:16

На моє переконання, українську мрію втілити складніше, ніж, скажімо, американську, німецьку чи японську. Адже там націю, що гуртується навколо цієї мрії,  очолюють і ведуть до мети провідники, які є світоглядно частиною нації, поділяють її засадничі цінності.

Українцям у цьому сенсі значно важче.  Нас  не тільки постійно ро’єднували і розсварювали, — ми дуже рідко (хіба за винятками славетної минувшини) мали власне українську владу.  Але ж втілити омріяний проект сильної, незалежної, успішної України здатна тільки українська влада, яка поділяє і втілює українські світоглядні цінності.

До початку президентської кампанії, що офіційно стартує 31 грудня 2018 року, ще досить часу, аби провести серйозну суспільну дискусію стосовно місії, стратегії, програми та команди майбутнього Президента.  Вважаю, що українським владцям – і діючим, і прагнучим — варто нарешті відійти від традиційних передвиборчих накопичення ресурсів та  підкилимних  перемовин  і наочним прикладом показати, як вони працюють і як збираються працювати для України та її народу. До цього їх може спонукати суспільний намір визначати особу кандидата як похідну від визначення місії, стратегії, програми, команди майбутнього кандидата.  Саме це, власне, й передбачає наша концепція «Український Президент -2019».

Вважаю, що місія українського Президента повинна базуватися на українських світоглядних засадах, які сповідує кандидат.  Він має шанувати, зберігати, втілювати і пропагувати українські національні  цінності, історичні та ментальні традиції.  Його  кандидатуру не повинні «просувати» жодні іноземні політично-фінансові кола чи бізнес-угруповання. Президент України повинен обиратися в Україні, а не у Вашингтоні, Брюсселі, Москві чи деінде.

Стратегією мають бути україноцентризм і європрагматизм. Тобто – усвідомлення: в Україні ми будуємо Український світ і покладаємося на себе, не очікуючи, що добрі люди з Європи, Америки чи ще звідкись прийдуть і все нам тут побудують.

 Програма повинна ґрунтуватися на ідеї  творення конкурентної національної економіки, яка спирається на малий і середній бізнес. Олігархічний і сировинний типи економіки мають залишитися в минулому.

Команда не лише має бути презентована під час виборчої кампанії, а й повинна публічно вести кампанію пліч-о-пліч зі своїм кандидатом. І не тільки на рівні столиці, а в найдальших куточках  країни, бо як працювати  Президентові, якщо «на місцях» немає на кого спиратися?

Дуже важливо, що визначення місії, стратегії, програми та команди має передувати визначенню  безпосередньо особи кандидата.  

А першим серйозним тестом на відповідність такому баченню має стати готовність кандидата взяти на себе зобов’язання перебувати на посаді не більше одного терміну. Так, справді — Конституція України передбачає два терміни. І кожен із президентів під час першого терміну займався перерозподілом майна, концентрацією інформаційних та адміністративних ресурсів, щоб обратися на другий термін. Тобто перший термін президенства витрачався на те, щоб залишитись при владі на другий.

Переконаний, що треба не готуватися до того, аби будь-якою ціною залишитись при посаді,  а з першого дня працювати для України. Щоб показати результат, п’яти років цілком достатньо. 

Якщо програма кандидата міститиме також і п’ятирічний термін перебування на посаді, це принципово змінить підхід до вибору команди та розробки стратегії.

Наша альтернатива: обрання Стратегії розвитку країни, формування програми «План дій для України», визначення професійної, порядної й патріотичної команди під ці стратегію і програму. І лише тоді – добір, або, якщо хочете, наймання кадидата на посаду Президента. Бо важливіше, як Президент працюватиме для України та як обмежити Президента, а не хто буде Президентом!

Тож годі сподіватися на вождів і месій: маємо спиратися на наші національні цінності, власні економіку та армію і – на самих себе. 

Микола Томенко

лідер Громадського руху «Рідна країна»

 

Розділи: Політика

17 грудня

Інші дати
День пам’яті Великомучениці Варвари
Свята Варвара - християнська свята, великомучениця. 306 року в юному віці у м. Іліополі (Мала Азія) постраждала за сповідання віри Христової — за присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник Діоскор. Відразу після її мученицької кончини діва Варвара стала вшановуватися християнами, як свята великомучениця. Святість діви Варвари засвідчувалася також багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці. З 1960 р. мощі святої великомучениці Варвари перебувають у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Розгорнути
День працівника державної виконавчої служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи значення органів державної виконавчої служби у забезпеченні виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України і громадськості…» згідно Указу Президента України «Про День працівника державної виконавчої служби» від 22 липня 2009 р. № 569/2009.
Розгорнути
Народився Данило Щербаківський
(1877, с.Шпичинці, Житомирська область – 1927) – етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музичний діяч. Автор понад 40 друкованих наукових досліджень та десятки рукописів («Козак Мамай», «Українські дерев»яні церкви», «Символіка в українському мистецтві», Український килим» та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Новаченко
(1898, м.Буринь, Сумська область – 1966) - український ортопед-травматолог. Праці присвячено питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.
Розгорнути
Народився Юрій Шерех (Шевельов)
(1908, м. Харків - 2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Автор фундаментальних наукових праць "Предісторія слов'янської мови: історична фонологія загально-слов'янської мови", "Історична фонологія української мови" та ін.
Розгорнути

Новини Дивитися всі