chrome firefox opera safari iexplorer

155 років тому народився український художник Юліан Панькевич

04 липня 2018 о 14:42
uk.wikipedia.org

З ім’ям Юліана Панькевича пов’язують становлення українського образотворчого мистецтва кінця XIX — першої половини XX ст. Серед його учнів – чимало знаних митців, найперше — відомий  цілому світові Михайло Бойчук.

Юліан Панькевич народився  у с.Устя-Зелене на Тернопіллі. Монастириського району в родині церковного маляра Якова Панькевича. Дитинство Юліана  минуло в с. Васючин та містечку Єзуполь.

Навчався у школах мистецтв Кракова та Відня.

1898 р. став співзасновником та секретарем львівського «Товариства для розвою руської штуки». 

1903р. Панькевич оформив антологію  української лірики «Акорди», чиїм упорядником і редактором був І.Франко, який високо цінував талант Панькевича-графіка. 

1918 р. художник ілюстрував книгу казок В. Гнатюка «Баронський син в Америці» та на його ж замовлення –збірку «Народні легенди». Відомі також його ілюстрації «Слова о полку Ігоревім», повісті Г. Хоткевича «Камінна душа», творів С. Руданського, Я. Щоголіва та інші роботи.

1904 р. Юліан Панькевич створив портрет Івана Франка – єдиний портрет видатного поета,  написаний з натури. Того ж року художник написав  один з найкращих  своїх творів – портрет  Тараса Шевченка.

Восени 1933 р. ЮліанПанкевич переїхав зі Львова до Харкова. Тут він загинув за нез’ясованих обставин влітку 1934 (за іншою версією — 1935) р.

 

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути