chrome firefox opera safari iexplorer

Черкаські чиновники не захищають музей Василя Симоненка

23 липня 2018 о 15:47

Черкаське чиновництво вперто не захищає музей геніального поета від знищення.     

В Черкасах, на вул. Хрещатик, 251, перед вами постає  справжній шедевр архітектурного мистецтва. Будинок був споруджений  1914 р. для міського Громадського банку за проектом знаного архітектора В.Городецького. Від липня 1957 р. до березня  1960-го тут, у редакції газет «Черкаська правда» та «Молодь Черкащини», працював  публіцист і журналіст, геніальний український поет  Василь Симоненко. 

1998 р. в колишньому кабінеті  В.Симоненка було відкрито його кімнату-музей. Зусиллями краєзнавців, особливо – п.Тетяни Кайдалової – створене унікальне місце, де, здається, збереглася духовна присутність поета -шістдесятника.

У дбайливо сформованій  експозиції — особисті речі поета: книги, ручка, капелюх, плащ (їх передала Василева мама, Ганна Федорівна Щербань); його твори – оригінальні та в перекладах; спогади друзів та колег.

Охочі мають змогу також оглянути унікальний будинок, помилуватися чудовою архітектурою…

А справді – чи ще мають таку змогу? І коли мають, то чи надовго?  Бо за якийся час можуть статися такі  зміни, по яких про музей Симоненка можна буде хіба що сумно згадувати.

Нині в будинку бурхливо розвивається ресторанний бізнес. Зокрема – процвітає ресторан з «типово українською» назвою – «Nice 2 Meet You», тобто, даруйте за «просторєчіє» —  «Приємно вас  бачити». Реклама закладу — вельми промовиста як для Симоненкового краю – стверджує (циуємо мовою оригіналу): «Наш гость – это человек-космополит, человек мира».

Вочевидь, харчевні ведеться настільки «nice», що минулого року до власне закладу доточили ще й терасу, котра затулила і саму історичну будівлю, і меморіальну дошку із зображенням великого українця Василя Симоненка.

Та це ще не все. Виявляється, Симоненкове музейне поле, даруйте невеселий каламбур – перебуває взагалі поза правовим полем. Редакція «Черкаського краю» (колишньої «Черкаської правди») докладає надзусиль, аби обласна рада нарешті розпочала процес роздержавлення газети. Тоді, згідно з законом авторства Миколи Томенка, ухваленим свого часу Верховною Радою, приміщення буде передано в оренду колективові редакції, а отже, музей Симоненка уникне знищення. Та намагання журналістів зупинити поглинання неповторної споруди ласими рестораторами  поки що безуспішні.  Це, своєю чергою, переконливо свідчить про їхні (рестораторів)  стійкі наміри загарбати — себто приватизувати — історичне ліве крило будинку.

Місцеві мешканці стверджують, що за гіперактивним ресторанним бізнесом нібито стоїть родина голови облдержадміністрації.  Може, в неоголошеній війні проти Василя Симоненка лукаве черкаське чиновництво поки що перемагає саме тому?

Й чи не час у цій війні черкащанам як патріотам рідного краю та рідної країни стати з усією відвагою та впевненістю на бік свого земляка Василя Симоненка?

 Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

 

Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Новини Дивитися всі