uk.wikipedia.org
Його знають і шанують у багатьох західноєвропейських країнах, його полотна прикрашають приватні та музейні колекції й знаходять покупців на світових аукціонах. Проте своїм землякам-українцям Степан Колесников відомий мало.
Cтепан Федорович Колесников, відомий як Колесников-Одеський, народився 11 липня 1879р. в селі Адріанопіль Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії (нині Перевальський район на Луганщині), в селянській родині.
Малювати почав у ранньому дитинстві. Показував малюнки мандрівним малярам, дослухався їхніх порад. Одному місцевому іконописцеві так сподобалися роботи хлопця, що він доправив їх до Нижнього Новгорода, на ярмарок 1896р. Роботи дістали земську нагороду — стипендію для подальшого навчання живопису.
Вступив до Одеського художнього училища (клас К.Костанді та Г.Ладиженького). Тут обрав собі псевдонім «Колесников-Одеський», тут-таки познайомився з художницею-авангардисткою Іриною Попандопуло, з якою одружився 1899р. В січні 1901р. у подружжя народилася донька Люба.
У 1903 С.Колесников закінчив училище і як найкращий учень отримав право вступу до Імператорської Петербурзької Академії мистецтв без іспитів. Навчався у пейзажному класі, згодом став одним із кращих у класі Іллі Репіна.
Під час революції 1905—1907р.р. серед зачинених навчальних закладів опинилась і Академія мистецтв. Поїхав до маєтку свого товариша Давида Бурлюка — на хутір Семиротівка Лебединського повіту (нині Сумська область), на етюди. Тоді написав цілу низку прекрасних українських пейзажів, полотен побутового жанру, натюрмортів. Відомі його «Ніч на Україні», «Шлях повз церкву»,«Продаж яблук», «На Великдень біля церкви». А робота «Весна» (1905р.) дістала другу премію на виставці в Академії й була придбана до збірок академічного музею.
Декілька разів Колесников ставав лауреатом «Куїнджиївської премії» як один із кращих пейзажистів.
Про талановитого художника дізнався цар Микола ІІ, зажадав зустрітися, подарував коштовний портсигар,чим вельми зміцнив монархічні погляди живописця.
Незабаром Колесников-Одеський став членом Паризького міжнародного художнього товариства «Леонардо да Вінчі».
Набираючись нових худоджніх образів, багато подороджував Європою. 1912р. організував художньо-етнографічну експедицію до Монголії та Туркестану. Через два роки повернувся до Петербурга з багатющим матеріалом, дві виставки його полотен – у Петербурзі та Москві – мали великий успіх, картини швидко розійшлися музеями та приватними колекціями. Численні репродукції опублікував журнал «Нива».
1914р. С.Колесников був обраний академіком живопису.
Від 1915р. художник мешкає в Одесі, бере участь у виставках Товариства пересувних художніх виставок та Товариства південноросійських художників.
Більшовицький жовтневий переворот 1917р. дуже налякав митця – монархіста за переконаннями й чоловіка спадкоємиці великих землеволодінь. Рятуючись від червоного терору, 1919р. Колесникови втікають до Туреччини, наступного року - до Сербії, де оселяються у Белграді. Тут художник мешкає до кінця життя.
Творча і людська доля С.Колеснікова-Одеського в Сербії склалася добре. Придбав будинок, був прихильно прийнятий владою, в тому числі – королем Сербії, а також місцевою елітою.
1921р. в Белграді відбулася персональна виставка картин Колесникова, відвідати яку вважалося проявом витонченого смаку.
На той час художник створив понад 100 картин, серед них — відомі «Тане сніг», «Розлив», «Таємна вечеря».
У листопаді 1925р. – чергова виставка. Чимало робіт «азійського» періоду: «В Туркестані», «Тигр у горах Тянь-Шаня», також роботи, прсякнуті місцевим колоритом:«Осінь поблизу Лукова», «На дорозі Сараєво-Мостар» та інші. Глядачі надовго зупинялися перед картиною «Суперниці», пейзажами «Водяний млин», «Вранці» та іншими полотнами з українського життя.
Після розпису стелі Народного театру (композиція «Богиня Талія на квадризі») С.Колесников-Одеський став заледве не найвідомішим і «найкупованішим» художником у Сербії. Його картини милували око царюючим особам у палацах, прикрашали готель «Палас» і Експортний банк, тішили пацієнтів Міської лікарні.
Раптом спіткало лихо: хвороба Паркінсона. 12 років тяжко хворів, рука не могла втримати пензля, продовжував працювати з допомогою помічників.
У квітні 1955р. Степан Колесников-Одеський помер. Похований на Новому цвинтарі у Белграді.
Серби вважають його своїм національним художником.
Його полотна продають на мистецьких аукціонах як твори визначного західноєвропейського майстра першої половини 20 століття. Вони перебувають у багатьох приватних колекціях та музеях. Нещодавно чотири картини Колесникова-Одеського були дорого продані на аукционі Sotheby's.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух «Рідна країна»
