uamodna.com
9 серпня 1893 р. в Полтаві, у родині нащадка старовинного козацько-старшинського роду Василя Левченка, народилася донька. Дівчинку назвали Вірою.
Рід Левченків, треба сказати, був вельми поважним. У «Малоросійському гербовнику» В.Лукомського та В.Модзалевського говориться про його засновника – Івана Левченка – та наводиться герб роду – щит, де на червоному полі – білий гриф.
Крім шляхетного походження, батько майбутньої великої актриси мав і добру освіту: закінчив Московський університет, відділення словесності. Мати – випускниця Маріїнського інституту шляхетних панянок.
Батько займався викладацькою працею, мама виховувала дітей: Віру (старшу), молодших Надійку та Софійку .
1895 р. помер дідусь, і бабуся покликала родину мешкати у неї в Москві. Тут Віра вступила до балетної школи Великого театру. Бабуся, жінка високого аристократичного походження, була категорично проти: мовляв, негоже дівчинці з такої сім’ї витанцьовувати перед публікою заледве не на голяса! Втім бабця, хоч і зціпивши зуби, та все ж дозволила онуці відвідувати акторський гурток при Московському художньому театрі — звичайно, за умови, що це не шкодитиме відмінному навчанню в гімназії.
1908 р. до Москви на гастролі приїхала з Санкт-Петербурга зірка тодішньої сцени Віра Комісаржевська. Вірочка Левченко відвідала виставу за п’єсою Габріеле д’Аннунціо «Франческа да Ріміні». Вистава була «про кохання», Комісаржевська грала неперевершено, Вірочка безтямно закохалася в театр.
А невдовзі, переглянувши фільм «Безодня», захопилася грою Асти Нільсен і життям на екрані.
1910 р. Віра закінчила гімназію. Під час випускного балу познайомилася з молодим юристом Володимиром Холодним. Незважаючи на очевидне несхвалення обома родинами, юна пара бере шлюб. Віра кохає чоловіка так сильно і віддано, що у «світі» називають її «рабою» Холодного.
1912 р. у подружжя народжується донечка Женя. Лікарі після тяжких пологів порадили Вірі утриматися від народження другої дитини — принаймні на кілька років. Холодні беруть на виховання Володимирову племінницю – Нонну.
У своєму середовищі вони були популярною парою. Красуня Віра – сіроока, темнокоса, з сяючою білою шкірою – привертала увагу чоловіків. Її прихильності домагалися генерали й особи царської фамілії. Мистецькі вечори у привітнім домі Холодних відвідували К.Бальмонт і А.Бєлий, Л.Андрєєв, Ю.Балтрушайтіс, інші відомі літератори, художники та музиканти.
Слід сказати, що Володимир Холодний також походив зі шляхетної й освіченої української родини. Ім’я одного з братів Холодних – Олексія, відомого українського вченого-ботаніка та фізіолога–носить нині Інститут ботаніки Академії Наук України. Григорій Холодний був секретарем Українського видавничого товариства, заснованого у Москві М.Грушевським, згодом очолював Інститут української мови, 1929 р. був засуджений за справою «Спілки визволення України» , а 1938 р. розстріляний.
На початку Першої світової Володимир Холодний пішов на фронт. 22-річна жінка залишилася з великою родиною на руках і…вирішила стати кіноартисткою. Через знайомих домовилася про зустріч з режисером В.Гардіним, попросила взяти її на котрусь роль. Однак Гардін зауважив, що в кіно «потрібні артистки, а не красуньки». Але вона так промовисто розіграла німу роль жінки, яка прагне стати акторкою, що він передумав – і скерував Віру до режисера Є. Бауера. З перших ролей – у стрічках Бауера«Песнь торжествующей любви» та «Пламя неба» (1915р.) — Віра Холодна стала, як сказали б нині, мегазіркою.
Кожний фільм з нею був приречений на успіх. Закордонні та російські кінорежисери і продюсери пропонували їй великі гонорари. Глядачі нетямилися від захвату. У Харкові, до прикладу, вони позривали двері й побили вікна в кіно «Ампір», аби лише потрапити на перегляд фільму за участю Холодної. Вона нікому не відмовляла в автографі – тож часом доводилося стояти годинами, щоб кожен з кількох тисяч шанувальників отримав її підпис – бодай на манжеті.
Аби подивитися на себе збоку, Віра, загримувавшись, мандрувала з сестрою до якогось третьосортного кінотеатрика на околиці – й знову вкотре спостерігала той шал, який викликала її гра.
Упродовж 1915-19р.р. Віра Холодна зіграла – за різними свідченнями – від 40 до 80 ролей. Збереглося лише 5 та кілька уривків…
Віра стає, як часто трапляється із зірками, — законодавицею моди. Зачіска, сукні, капелюшки «а-ля Холодна» носять мало не всі жінки. Змішуючи два парфуми – «Кеші» та «Троянди Жанміно» - просто на шкірі, Віра отримує новий, лише їй притаманний, аромат. І жінки притьмом починають дошукуватися чарівного парфуму!..
Аж ось сталася катастрофа: владу в Петрограді та Москві захопили більшовики. Аристократія чкурнула до Києва, згодом – до Одеси, плекаючи надію, що червоні туди не дістануться. Віра з донькою, мамою та сестрою Софією також виїхали. Її чоловік з племінницею та Віриною сестрою Надією залишився у Москві.
У Одесі Віра з успіхом концертувала. Подейкують, тут в неї закохалися двоє найвідоміших кримінальників – Мишко Япончик і Грицько Котовський. Був закоханий у Вірочку й Олександр Вертинський – навіть присвятив їй кілька віршів.
8 лютого 1919 р. Віра Холодна давала концерт у місцевому театрі. Глядачі хукали в руки, сидячи у шубах і теплих пальтах. Артисти були вдягнені в легенькі концертні вбрання. Крім того, в місті ще траплялися випадки «іспанки» — грипу, який 1918р. у Європі забрав життя понад 6 мільйонів люду. До Віриної застуди, можливо, додався вірус тяжкого грипу. Незважаючи на зусилля найкращих одеських лікарів, велика артистка і маленька прекрасна жінка Віра Холодна на дев’ятий день хвороби померла. Під вікнами ридала заледве не вся Одеса. За якийся час виринула інша версія загибелі актриси – отруєння за наказом Л.Троцького.
Віру Левченко — Холодну поховали на одеському Першому Християнському цвинтарі.
1931 р. за наказом радянської влади на могилах розбили парк імені Ілліча…
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
