chrome firefox opera safari iexplorer

119 років тому народилася видатна українська актриса Наталія Ужвій

08 вересня 2017 о 10:11

Цього дня 1898 року народилася Наталія Ужвій (1898–1986), видатна українська актриса, яку чи не одразу після початку театральної кар’єри називали «другою Заньковецькою», а вже згодом – «Першою українською радянською актрисою» — надзвичайно почесне звання тоді і не зовсім, м’яко кажучи, тепер. Але вона й дійсно була однією з найяскравіших зірок української сцени 30-50-х років.

Народилася Наталя Ужвій на Волині, в Любомлі. Шість років працювала вчителькою, згодом почала виступати на аматорській сцені.

У 1922—1925 роках навчалася в Драматичній студії при Першому державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка в Києві.

У 28 років її запросили до театру «Березіль», яким керував Лесь Курбас. На сцені цього театру вона грала 10 років, саме тут найповніше розкрився й розвинувся непересічний талант актриси.

Після розгрому «Березоля», як і інші вцілілі вихованці Курбаса, перейшла до Київського театру ім. І. Франка.

Наталя Ужвій була в шлюбі з відомим українським поетом-футуристом Михайлом Семенком. У 1936 році вони розлучилися, а вже в 1937 році Семенка арештували і розстріляли.

Попри те, що Ужвій була лауреаткою трьох Сталінських премій і начебто обласкана офіційною владою, життя актриси не можна назвати легким і простим.

Її єдиний син Михайло помер від менінгіту у 24 роки, багато її друзів і родичів були репресовані – хтось розстріляний, хтось відбував покарання у сибірських таборах.

Чимало зверталося до неї про допомогу, але допомогти вона нічим суттєвим не могла – жила тільки роботою – театром; високих (потрібних) партноменклатурних зв’язків фактично не мала, хоча б і могла…

Певною мірою вона, прима першої театральної сцени України, теж була жертвою тієї страшної тоталітарної доби.

Цікавий факт – правильно-офіційна актриса Ужвій викликала щире захоплення у такого нонконформіста як Параджанов. Він зняв її у своїй не надто відомій «Українській рапсодії» (1961), а в 1968 створив про актрису біографічний фільм.

Чи знаєте ви, що:

«Райдуга». 1943

  • Її грою в трагічній ролі матері у фільмі "Райдуга" був уражений американський президент Дуайт Ейзенхауер.
  • Поет Павло Тичина не пропускав жодної прем’єри з її участю і присвятив їй натхненні рядки.
  • Письменник Джон Бойтон Прістлі, побачивши її в «Загибелі ескадри», увірвався за лаштунки, вигукуючи: «Справжня революціонерка! Тверда, непохитна, відверта!»
  • Ужвій — єдина українська актриса, яка знялася в оскароносному фільмі. Роль Олени Костюк, створена Ужвій, принесла «Райдузі» Марка Донського «Оскара». На батьківщині за цю роль Ужвій отримала звання народної артистки Радянського Союзу. А після образу Євдокії Козлової в картині Григорія Козинцева «Виборзька сторона» (з культової трилогії про Максима) вона стала всенародною улюбленицею.
  • «Райдугу» показували у різних країнах світу. Наприклад, на Бродвеї 14 тижнів стояли довгі черги — стільки було бажаючих американців, які хотіли подивитися цю картину. «У неділю у Білому домі дивилися „Райдугу“. Я запросив професора Чарльза Болена перекладати нам. Але ми зрозуміли й без перекладу», — такі враження від картини лишив американський президент Франклін Рузвельт.
  • «Демонстрація фільму супроводжується постійними аплодисментами та схлипуваннями. У нас з’являється бажання розцілувати героїв і взяти участь у покаранні ворогів», — писав рецензент «Резистанс» (Франція).
  • Валентина Заболотна: «Наталю Ужвій недарма називали поетесою української сцени. Іконописне обличчя з великими блакитними очима, трохи наспівна вимова з ледь потягнутими голосними, ставна постать зі „струною в спині“, пластичні, наче перетікаючи рухи, навіть коли вони швидкі — поетичною була вся природа цієї артистичної волинянки.»

За матеріалами Укрінформу та 1576.com.ua

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути