«Долі своєї я не кляну-
Бути луною, будить луну…»
М.Драй-Хмара
Михайло Драй-Хмара належав до «неокласиків» з їхніми античними образами, культом «чистого мистецтва» і категоричним несприйняттям ідеологічних штампів та директив «як треба писати справжньому революційному поетові», що їх нав’язували більшовицькі «комісари від літератури». Він був талановитим Поетом, обдарованим літературознавцем, міг дуже багато зробити в поезії й науці...
Михайло Опанасович Драй-Хмара народився у с.Малі Канівці Золотоніського повіту (нині Чорнобаївський район Черкаської області). Його мати й батько походили зі старовинних козацьких родин.
Михайлова мама померла рано. Батько зробив усе, щоб син отримав добру освіту. Хлопець закінчив школу в Золотоноші, потім – гімназію в Черкасах. 1906р. пройшов успішно високий конкурс і вступив до відомої київської гімназії ім.Павла Ґалаґана, де блискуче опанував французьку, німецьку, грецьку мови, латину.
1910р. вступив до Київського Свято-Володимирського університету , на історико-філологічний факультет. По закінченні навчання дістав запрошення залишитися на кафедрі слов'янознавства і готуватися до захисту на звання професора.
1913 р. Драй-Хмара виїхав за кордон: у Львові, Будапешті, Белграді, Бухаресті працював над матералами архівів та бібліотечних фондів. Від 1914р. — у Петроградському університеті. 1917 р. повернувся до України.
Професор Драй-Хмара викладав українознавство у Кам'янець-Подільському університеті, затим – до 1929р. — в. Київському медичному інституті. У 1930-му працював . у Науково-дослідному інституті мовознавства при Всеукраїнській академії наук.
Писати вірші українською мовою М. Драй-Хмара почав 1919р. До цього писав російською. У 20-і роки його твори з’являються в журналах «Червоний шлях» та «Життя й революція». 1926р. побачила світ єдина прижиттєва збірка поезій Драй-Хмари — «Проростень». Про неї дуже схвально відгукнувся М.Рильський: «... під «золотосонячною куделею» Драй-Хмари, під обточеністю його вірша, вишуканістю рим... під усим тим «неокласицизмом» чується подих живої людини.... Радість пізнавання та іменування, радість спостереження і втілення».
Дві інші книги — «Сонячні марші» та «Залізний обрій» — були надруковані лише 1969р.
М.Драй-Хмара-літературознавець видав монографію «Леся Українка», оприлюднив цікаву розвідку «Поема Лесі Українки «Віла Посестра» на тлі сербського та українського епосу», готував велику роботу за творчістю Тараса Шевченка…
21 березня 1933р. Михайло Опанасович Драй-Хмара був заарештований органами ДПУ – за звинуваченням в участі у «контрреволюційній організації» під час роботи у Кам’янець-Подільському університеті. Однак менше ніж за два місяці поета звільнили: не вистачило доказів. Проте підписка про невиїзд діяла до липня 1934-го. Звання професора його позбавили. Працював рядовим викладачем української мови.
6 вересня 1935р. М.Драй-Хмару заарештували вдруге. Звинуватили у «націоналістичній контрреволюційній діяльності». На всіх допитах звинувачення відкидав.
Наприкінці листопада справи М.Драй-Хмари та П.Филиповича «доєднали» до «справи групи М.Зерова». – вигаданої НКВДистами «контрреволюційної організації». Зізнаватися у «груповій контрреволюції» поет також відмовився. Слідство повернулося до попередньої, «одноосібної» справи.
28 березня 1936р. в Москві справу Михайла Драй-Хмари розглядало «ОСО» — «особоє совєщаніє». Був такий позасудовий орган, Особлива нарада при НКВС. Вирок: 5 років таборів. Колима.
27 травня 1938р. «трійка» додає Драй-Хмарі ще 10 років таборів – за звинуваченням у «антирадянській пропаганді» та участі в «антирадянській організації» вже під час перебування в таборі.
* * *
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь,
і туги напиваюсь досхочу.
Напившись, запрягаю коні в шори
і доганяю молоді літа,
лечу в далекі голубі простори,
де розцвітала юність золота.
— Вернітеся, благаю, хоч у гості!
— Не вернемось! — гукнули з даліні.
Я на калиновім заплакав мості
і знов побачив мури ці сумні,
і клаптик неба, розп’ятий на ґратах,
і нездріманне око у «вовчку»...
Ні, ні, на вороних уже не ґрати:
я — в кам’янім, у кам’янім мішку.
Михайло Драй-Хмара помер 19 січня 1939р.«від ослаблення серцевої діяльності». Реабілітований у 1989р.
Існує ще одна версія загибелі поета. Коли у квітні 1939р. розстрілювали, за більшовицьким звичаєм, кожного п’ятого в шерегу, Драй-Хмара став на місце невідомого юнака, врятувавши йому життя.
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»