chrome firefox opera safari iexplorer

13 грудня — День Святого Андрія Первозванного

13 грудня 2018 о 07:05

Рибалку Андрія, брата Петра, першим покликав Ісус Христос до кола апостолів, тому він називається Первозванним.  Андрій Первозванний — вельми шанований в Україіні святий. Адже він, за давніми переказами, передбачив утворення нашої столиці.

Нестор-літописець у «Повісті минулих літ» свідчить, що апостол Андрій піднявся Дніпром до місця, де нині розташований Київ, оголосив, що майбутні мешканці приймуть християнство, і благословив  цю землю.

Андрій Первозванний — християнський святий, та цього дня українці традиційно вдаються до обрядів, що сягають своїм корінням у сиву язичницьку давнину.

Це свято ще називають  Калитою. Воно парубоцьке, бо в ніч на Андрія парубки можуть усіляко бешкетувати.  Але й дівчата увагою не обійдені: ворожать  на свою долю.   Почавши гуляти й веселитися на дівоче свято Катерини (7 грудня), молоді люди на Андрія беруть участь у обрядах, під час яких шукають собі пари.

Раніше увечері 12 грудня хлопці й дівчата збиралися в одній хаті на вечорниці. Бавилися в різні ігри, співали, розповідали всілякі билиці й небилиці.  Кожне село, а якщо село велике, то й кожна вулиця – мали таку хату для вечорниць.  До господині оселі дівчата загодя приносили борошно, масло, яйця, сир, готували святкову вечерю. Коли сонце ховалося, приходили хлопці, приносили наливки та солодощі.

Основною грою увечері на Андрія була «Калита». Пекли заздалегідь власне калиту – великий корж із білого борошна, тісто робили з медом, а зверху калиту прикрашали сушеними вишнями чи родзинками. Добряче підсушували, що вкусити було важче.  Посередині калити – дірка, за яку підвішували її до сволока. Хлопці мали по черзі зубами дістати калиту, при цьому один смішив того, що дістає: якщо засмієшся, кусати зась.

Вночі дівчата ворожили.  Скажімо, клали під різні тарілочки перстень, миртову гілку, паперову квітку, ляльку. Тоді навпомацки вибирали тарілочку.  Якщо котрась перстень знаходила – до заміжжя; якщо квітку – до дівування  ще на рік; мирта – до розлуки; лялька – до зради коханого.

А ще ставали біля плоту та рахували кілки, примовляючи: «Молодець, старець, молодець, старець…». Якщо останній кілок рівненький і «ставний»,  дівчині зустрінеться парубок  молодий та гарний; якщо кривий і товстий, то й наречений буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то буде жених «бородатий» (себто немолодий) та багатий.

Кидали чобота – в який бік упаде, звідти й нареченого слід чекати.

А ворожіння на дзеркалі подекуди збереглося й донині: треба залишитися самій у кімнаті, люстерко та по свічці з обох боків поставити на стіл і пильно-препильно  вдивлятися, говорячі замовляння до святого Андрія. У дзеркалі має з’явитися обличчя судженого. Ну, а якщо не з’явиться – значить, доля десь іще блукає, може, наступного року наспіє…

Також десь по селах досі дівки на Андрія вискакують  притьмом на вулицю й питають  у першого стрічного, як його звати – так, мовляв, зватимуть і чоловіка.

Вже вкладаючись спати, дівчата ставили під ліжко миску з водою, а зверху клали дощечку  і кілька разів примовляли:

Святий Андрію, допоможи,

Мене сьогодні не залиши!

Ой ти, місточку, та не хилися,

А ти, Іванку, мені приснися.

Перейди річку — биструю воду,

Й веди до шлюбу мене, молоду.

Майбутній наречений мав би уві сні перевести дівчину через кладку.

Вгадували, ким буде наречений: на городі копали землю, набирали пригорщі, а в хаті уважно роздивлялися: тріска – чоловік буде теслею; цвях  чи якась інша залізячка – коваль; шматочок  скла – шкляр. Коли земля чиста – буде чоловік хліборобом.  Якщо ниточка чи стеблинка трапляться – добрий буде чоловік та батько дітям; пір’їнка – грамотний та вчений. Якщо ж вуглинка – шлюб не буде щасливим.

А що хлопці робили, поки дівчата ворожили? Жартували та збиткувалися. То вулицю нитками перев’яжуть, щоб дівчата, коли вранці йтимуть, перечіплялися. То ворота котрійся знімуть і заховають. А то й шибки позаліплюють, щоб господарі думали, буцім іще ніч, та спали до полудня, аж поки голодна худоба ревіти почне.

Багацько ще різного втинали на Андрія. Ну, та Святий Андрій, мабуть, не ображався, йому теж весело було…

За народними прикметами, якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде — холодна й сніжна.

За матеріалами: Традиції

Олена Бондаренко

Розділи: Традиції

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути