ria.ru
Архипа Куїнджі не одразу прийняли до Академії мистецтв навіть вільним слухачем. Великий мариніст Айвазовський не взяв його своїм учнем. Але він став одним з найпопулярніших художників свого часу, чиї картини мали за честь придбати члени імператорської фамілії та відомі колекціонери.
27 січня 1841р.(інша версія – 1842-го) у Карасівці, передмісті Маріуполя, в родині шевця Івана Єменджі народився хлопчик, якого назвали Архипом. Прізвище, котре дістав від народження майбутній митець, у перекладі з татарської означає «трудяща людина». В роботящій, але бідній родині й говорили татарською.
Чотирирічним хлопчик втратив батька, затим і маму. Дітей взяли до себе батькові брат і сестра. Сякої-такої грамоти Архип навчався у сусіда-грека. Потім була міська школа. Вчився хлопець погано, але малював дивовижно, постійно і скрізь: на клаптиках паперу, стінах, парканах.
Сім’я родичів була зовсім бідною, тож від 10 років Архип мусив заробляти на хліб: пас гусей сусідам, працював у підрядчика Чабаненка на будівництві церкви — записував у товстезну облікову книгу кількість завезеної цегли. До речі, за якийся час гросбух перетворився на альбом для малювання…
Коли прислужував Аморетті, торгівцеві хлібом, той побачив малюнки й порадив потрапити в науку до «самого» Айвазовського, який мешкав у Феодосії.
Влітку 1855р. Архип пішки, босоніж дістався Феодосії. Зазнав потрясіння від краси моря і суходолу. Учень Айвазовського — А.Фесслер — за відсутності метра розташував прибульця на подвір’ї, показав майстерню. Впродовж чотирьох місяців хлопець розтирав фарби, фарбував паркан виконував інші подібні роботи. Найбільше, що йому було довірено- копіювати полотна Айвазовського. На цьому, власне, все й закінчилося: Архип повернувся до Маріуполя. Щоправда, не надовго: переїхав до Одеси, влаштувався ретушером у фотографії. Харчувався заледве не самими хлібом та водою, поки не зібрав по копійці грошей на дорогу до Петербурга. В Академії мистецтв – після кількох спроб — склав іспит для вступу вільним слухачем. Познайомився з І. Рєпіним, В. Васнецовим, К. Савицьким, які на той час навчалися в Академії. 27-річним отримав звання вільного художника. Обрав собі прізвище «Куїнджі» (ювелір) – за родинними переказами, дід Архипа був ювеліром.
Якось Архип випадково зустрів земляка – купця Е.Шаповалова — Кетчерджі. Купець пригадав, що юний художник якось у Маріуполі намалював його портрет – і то вельми вдалий. Тож замовив портрет своєї доньки Віри. А невдовзі 33-річний художник Куїнджі взяв шлюб з Вірою Шаповаловою-Кетчерджі.
1876р., після показу картини «Українська ніч», Куїнджі став знаменитим. Через два роки його твори дуже прихильно приймала публіка на Всесвітній виставці в Парижі. А його «Місячна ніч на Дніпрі» зчинила фурор у Петербурзі. Коли митець щонеділі став на дві години відчиняти двері своєї майстерні для всіх охочих, черга шикувалася з вечора суботи.
У Куїнджі було чимало заздрісників і ворогів – адже викладач Академії мистецтв, професор, керівник художньої майстерні досягнув усього самотужки, лише власним талантом, у судженнях був відвертим аж до різкості, не запобігав перед вищими й допомагав нужденним.
У 1897р. Куїнджі підтримав студентські протести й був позбавлений права викладати в Академії. Займався зі студентами приватно, найталановитіші їхали стажуватися за кордон коштом свого вчителя.
В останні 13 років життя Архип Іванович тяжко хворів, не виходив зі свого петербурзького помешкання. 24 липня 1910р.А.І.Куїнджі помер. Поруч з учителем до останнього його подиху перебували учні — М. Реріх, К. Богаєвський, О.Рилов.
Всі свої картини, понад півмільйона рублів і кримський маєток Сара-Кікенеїз на 245 десятинах землі він передав «Товариству ім. А.І.Куїнджі», створеному студентами. Але більшовики, вчинивши переворот, Товариство ліквідували, а власність Куїнджі реквізували «на користь революційного пролетаріату».
Скасували більшовики й щорічну пенсію у 2500 рублів, яку заповів митець своїй дружині. Віра Куїнджі померла 1920р. в більшовицькому Петрограді від голоду.
Архип Куїнджі любив Україну. Не випадково серед його шедеврів – картини, присвячені рідному краю: п‘ять полотен «Вечір на Україні», «Місячна ніч на Дніпрі», «Дніпро вранці», «Степ.Нива», багато інших. Вони уславили ім’я великого художника і показали світові неповторну красу української землі.
Про картину «Українська ніч» інший художник, Михайло Нестеров, писав: «Українська ніч Куїнджі, перед котрою постійно був густий натовп абсолютно вражених і захоплених нею глядачів…»
Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
