chrome firefox opera safari iexplorer

Про наші ріки та річки

26 лютого 2019 о 17:15
obozrevatel.com

Теренами України несуть свої води понад 70 тисяч рік і річок. Пишноводі й невеличкі, серед кам’яних скель і розлогих долин – вони милують око, тішать своїм плескотом, а часом і розливаються, завдаючи людині чималих клопотів. Проте люди одвіку оселяються поблизу річок, користуються їхніми дарами та складають про них казки, пісні й легенди.

Головна ріка України, звичайно ж — могутній Дніпро. Його довжина – понад 2200 км. Це не просто ріка – це символ України. Фахівці вважають, що назва ріки має іранське коріння  та означає «глибока вода». Греки називали Дніпро Борисфеном, римляни – Данапрісом, давні українці – Славутичем.

Річка Десна – ліва притока Дніпра (довжина 1130км). Про   Дніпро та Десну як брата й сестру існує багато легенд. Ось одна з них, записана Я.Новицьким у 1880-і роки від 90-літнього дідуся.

Були собі брат і сестра – Дніпро та Десна. Коли вони підросли, зібралися в дорогу – світу повидати. Благословили їх батьки, й полягали вони спати. Дніпро вдосвіта прокинувся, порозгортав гори й полинув степами. Десна ж проспала ранок, а прокинувшись, швидко побігла за братом. Поперед себе пустила ворона; той, коли вгледить Дніпро – кряче, а Десна наздоганяє. Щойно наздожене, як Дніпро – раз! – і повертає в інший бік.  Аж напав на ворона рябець (різновид яструба, — О.Б.), ледве втік ворон від нього. Тим часом Дніпро добіг до моря та й перетворився на велику й сильну ріку. Почула Десна від ворона, що Дніпра вже не наздогнати – і сама стала рікою, припала Дніпрові-брату до лівого плеча і полинула з ним разом до моря. Ясного дня добре видно, де Дніпро, а де Десна: у Дніпрі вода синя, а в Десні — жовтувата; Десна тихоплинна,а Дніпро несе свої води стрімко і розлого.   

Дністер – ріка завдовжки 1360 км, що бере свій початок у Карпатах, тече на південному заході України та у Молдові (тут вона називається Ністру) і впадає до Чорного моря.

Старші люди оповідають, що десь далеко-предалеко у зелених Карпатах мешкає старезний дід, якому підвладні всі підземні води. Він тримає їх надійно замкненими і випускає лише стільки, скільки треба – щоб вони не наробили лиха.  

От якось біг під землею малий потічок, побачив отвір, визирнув  крізь нього  і замилувався ясним сонечком, синім небом, зеленими травами та деревами. Прибіг до діда і став проситися нагору, на  білий світ. І так, і сяк відраджував дід: на землі, мовляв, у зимку холодно – замерзнеш, влітку спека – висохнеш… Та де там!

 І сказав дід: «Коли вийдеш, назад не повернешся – вгору вода не тече, лише вниз. Бігтимеш, аж поки не дістанешся Моря. То візьми собі два камінці з наших гір, нехай Море знає, хто ти і з  якого роду.» Побіг потічок, а дорогою всіляко допомагав людям: крутив водяні млини, давав чоловікам рибу ловити, а жінкам – одіж прати. Й ставав дедалі ширшим, глибшим та дужчим.

 Одного дня добіг до Моря й проситься, аби воно взяло до себе. Питає Море: «А хто ти? Як звешся, з якого роду?» «Не знаю, — каже потічок. Дав дід два камінці, та я їх, поки біг, на дні стер.» «Ну, — відказує Море, — якщо так, то називатимешся Дністер». Так і виникла ця назва.

Сумщиною та Полтавщиною плине ріка Псло (Псел), 717-кілометрова  ліва притока Дніпра.  Вважається, що її назва походить від давньоукраїнського «пъс», що означаэ «луки». Долина її широка, один берег крутий, другий – плаский. Повз ліси й болота, повз мальовниче село Великі Сорочинці, оспіване Миколою Гоголем, тече  Псло, створюючи дорогою лимани та близько десятка озер. Вперше річку згадує літописець Нестор у своїй «Повісті минулих літ» 1113р. У долині Псла розташовані 17 природоохоронних територій.  

На Миколаївщині та Кіровоградщині є річка Мертвовод – притока Південного Бугу. Самійло Величко згадує її у своєму літописі як місце стоянки запорожців під час походу на Очаків. 

Річка відома тим, що поблизу с.Актове (Миколаївська область) на ній розташований унікальний каньйон глибиною 50 метрів  і площею понад 250 гектарів  з ансамблем скель та гранітних валунів і неповторною лісовою й водною екосистемою. Актовський каньйон має ще одну назву – «Каньйон диявола». Він  належить до регіонального ландшафтного парку  «Гранітно-Степове Побужжя». Тут є високі гранітні скелі, унікальний Трикратський ліс-лабіринт.

За своєю красою каньйон не поступається відомому північноамериканському Гранд-Каньйону.

Додамо, що ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» свого часу увійшов до числа переможців Всеукраїнської акції  «7 природних чудес України» (організатор – Фонд Миколи Томенкка «Рідна країна»).

Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Унікальне

4 лютого

Інші дати
Галина Кальченко
1926 –  український скульптор. Найкращі роботи: пам’ятники Лесі Українці в Києві та Ялті, М. Леонтовичу в Тульчині, П. Гулаку-Артемовському в Городищі, І. Котляревському та М. Заньковецькій у Києві.
Розгорнути
Тимофія-напівзимника
Якщо схопиться хурделиця, то весь тиждень буде негожий; коли ж опівдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну
Розгорнути
Народився Сидір Мидловський
1885 –  український і польський психолог, лікар, психоаналітик та філософ, який своїми численними статтями і фундаментальними працями створив підвалини психології виховання, персонології, розвив вчення психоаналізу, чим створив ґрунтовну для свого часу наукову теорію особистості в Україні та Польщі, яка не втратила своєї цінності і в наші дні.
Розгорнути
Народився Климент Квітка
(1880, Київ – 1953) - український музикознавець-фольклорист, чоловік Лесі Українки. Зібрав понад 6000 народних пісень.
По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий Марно зеленіє, Кругом поле, як те море Широке, синіє. (Українська народна пісня)
Розгорнути
Народився Степан-Максим Балей
(1885, с. Великі Бірки Тернопільська область – 1952) – український і польський психолог, педагог, філософ.
Розгорнути