chrome firefox opera safari iexplorer

Святкуємо Масницю!

04 березня 2019 о 12:43
acc.cv.ua

4-10 березня — найдовше православне свято. Воно  триває протягом цілого тижня. 

Відомо, що походить Масниця з давніх язичницьких давен, коли в такий спосіб наші пращури проганяли холоди та морози і зустрічали весну, піснями й веселощами закликаючи її бути теплою та життєдайною для всілякого зела.

Цей останній тиждень перед Великим постом називають   іще Сиропусним тижнем, оскільки готують різні смачні наїдки з молочних продуктів.  Слід зауважити, що Сиропусному передує М’ясопусний тиждень – тоді досхочу наїдаються м’яса перед постом.

В Україні Масницю завжди відзначали гучними забавами та багатими столами з великою кількістю вареників, переважно з сиром. Нині до вареників додалися і млинці. (Фахівці стверджують, що «млинцева» традиція перейнята у росіян за радянських часів, а російська ж таки назва «Масленица» адаптована до української мови як «Масляна». До речі, ці слова мають різне значення: росіське – від «масло», себто олія, на якій смажили млинці; українська – від «масне», тобто «жирне», що їсться востаннє перед Постом). Вареники, подібні за формою до місяця – одна з найдавніших українських обрядових страв.

Відомий старовинний обряд  під час Масниці  – Колодій. Заміжні молодиці в когось у хаті готували пишний стіл, брали поліно – «колодку» чи «колодія» — прикрашали його стрічками і йшли до чоловіків, які ще не одружилися, аби жартома «дорікнути» та «підштовхнути» до подружнього життя.  

Сиропусного тижня кожен день має особливе, притаманне саме йому, значення. У понеділок прийнято ходити в гості. Жінки цього дня збирались у корчмі на святкування, а чоловікам, які воліли долучитися, вішали на шию «колодку», котру можна було зняти лише відкупившись чи поставивши «могорич».  У вівторок – «загравання»: влаштовувалися оглядини та сватання, щоб по завершенні Великого посту відіграти весілля.  У середу зяті з родинами ходили на «тещині пригощання», куди запрошувалася мало не вся рідня. Найважче, мабуть, доводилося матусям, які мали багато доньок…  У четвер не можна було шити та прясти. Натомість цілими родинами йшли на різні забави: ганяли кіньми, каталися на гойдалках і санчатах, всіляко змагалися. У п'ятницю вже зяті частували тещ, і кожен намагався прийняти свою не гірше, ніж вона минулої середи приймала зятя. Теща ж мала наперед передати чи   принести посуд, аби тісто місити, сковороду, черпак, а тесть —  борошно, масло й таке інше. «Частування тещі» було не простим пригощанням, але й отриманням «уроків життя» від старшого покоління. У суботу відзначали «зовичині посиденьки», коли невістки запрошували на гостину зовиць – чоловікових сестер – і робили їм подарунки. Неділя – «проводи Масниці», Прощена неділя. Першими одне в одного просять пробачення священик та парафіяни після Служби Божої. Потім можна завітати до рідних, друзів, сусідів, аби попросити пробачення за вільно чи невільно заподіяні кривди та образи. В деяких місцинах прийнято відувати також могили померлих родичів, аби попросити пробачення і в них. Прощення просять, щоб із чистою душею приступитися до Великого посту. Давніше вважалося, що недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож побожні люди пригадували з каяттям свої гріхи й у жодному разі не вживали спиртного.

Після останньої «масної» вечері кожен брав зварене яйце, розбивав його об лоба, швиденько виходив за поріг і з’їдав – щоби піст минув так само швидко, як людина поріг переступила.   

Протягом усього тижня можна щодня вживати яйця, молочне та рибу; посту немає в середу та п’ятницю,  але м’ясо не вживають у жодному разі.  Вся Масниця супроводжується гучними забавами, ярмарками, піснями, танцями, добрим частуванням. Насамкінець спалюють опудало Зими, віншуючи красну Весну.

Дата Масниці залежить від дати Великодня: за 56 днів до свята Воскресіння Христового. Цього року Великдень – 28 квітня. Тож, нагадуємо, цьогоріч святкуємо Масницю 4 — 10 березня.

Смачного частування, веселого святкування!

«Рідна країна»

 

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути