chrome firefox opera safari iexplorer

Тарас Шевченко: завжди в теперішньому часі

09 березня 2019 о 09:21
svatovo.ws

Напередодні 205-річного ювілею Тараса Григоровича Шевченка, перечитуючи його  твори, вкотре переконуємося  у їхній фантастичній актуальності.

Одна з влучних характеристик нашого генія належить польському письменникові Єжи Єнджеєвичу: «Шевченко був геніальним організатором свідомості свого народу».

І це справді так.Тарас Шевченко зняв з наших очей і сердець полуду меншовартості та вказав світоглядні цінності й орієнтири, притаманні великій нації. Вони були нашими одвіку, але їх усвідомлювали лише одиниці, що не дивно у середовищі, змордованому доморослими  і зайшлими гнобителями.

Шевченко запропонував своєму народові, котрий упродовж століть силкувався вирватися з-під ярма, найпотужнішу зброю:

…Возвеличу  

 Малих отих рабов німих! 

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово…                                                     

Тарас  Шевченко – перший у лавах борців за Україну. Під час Революції Гідності саме Тарас Шевченко став Провідником Майдану. Не мікрофонні владолюбці на дурняк, яким, припускаю, ментально ближчими й зрозумілішими  були ті, хто наказував стріляти, а не ті, хто падали від куль. На Майдані, та й у цілій Україні, стався всенародний, неймовірний «сплеск Шевченка».Світ облетіло відео, на якому Сергій Нігоян — перший у шерегу Небесної Сотні — цитує «Кавказ»:                                                                                      

Борітеся – поборете! 

Вам Бог помагає! 

 За вас правда, за вас слава 

 І воля святая!  

Здається, Тарас Григорович про нас, нинішніх, знав усе. Про владців, які, озброївшись патріотичними гаслами та цитатами з його ж таки творів, ґендлюють ідеями й ідеалами, примудряючись нажитися навіть на війні:                                                                                                                                              

Господом прокляті. 

Ви любите на братові 

 Шкуру, а не душу!..

Або ж:

А той, щедрий та розкошний, 
Все храми
 мурує; 
Та отечество так любить, 
Так за ним бідкує, 
Так із
його, сердешного, 
Кров, як воду, точить!.. 

Про суди, що сіамськи зрослися з владою:

Допоки будете стяжати  

І кров невинну розливать 

Людей убогих? А багатим 

Судом неправим помагать?

Про теперішніх олігархів:

Ви — розбойники неситі,

Голодні ворони.  

По якому правдивому, 

Святому закону

І землею, всім даною, 

І сердешним людом

Торгуєте?.. 

А то й  про  декотрих горе-виборців, що голосують «за гречку»:

… За шмат гнилої ковбаси 

У вас хоч матір попроси, 

То оддасте…

Варто, мабуть, навести й Тарасові слова, що лягають у контекст наших останніх у часі автокефальних перемог (хоча дуже дивно, як це організатори президентського Томос-туру досі не здогадалися використати в якості агітатора, поряд із церковними батюшками, ще й нашого духовного батька):

Церков-домовина

Розвалиться… і з-під неї  

Встане Україна. 

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі 

Невольничі діти!..

А сенс відомої поеми «Катерина», вочевидь, іще за часів Шевченка не обмежувався суто особистими  взаєминами між підступним москалем та довірливою  українською дівчиною. Як показала найсучасніша практика, загравання на кшталт «Харківських угод» чи догідливе підтакування деяких  «наших» політиків адептам «Руского міра» призводять до того ж фіналу, що й у зазначеній поемі. Отже:

Кохайтеся, чорнобриві,  

Та не з москалями, 

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами...

Нині  ж український Геній, прозираючи крізь століття, кличе нас на захист своєї країни від російського  агресора:

Не дайте  матері,  не дайте 

В руках у ката пропадать

Тарас Шевченко з нами гранично чесний. Він додає нам упевненості й відваги у війні за свою рідну країну і в борні за свою громадянську і національну гідність:

Не вмирає душа наша,  

 Не вмирає воля, 

 І неситий не виоре

На дні моря поля! 

Але перемагати можна, лише об’єднавшись. Тому Поет невтомно повторює нам, нинішнім: «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!»

Заклик для українських, європейських, демократичних сил надсучасний, особливо в переддень — без перебільшення, доленосних – президентських виборів.

Свою Україну любіть. 

 Любіть її… Во время люте, 

В останню, тяжкую минуту 

За неї Господа моліть,- 

знов і знову звертається до нас із пристрасним закликом наш рідний Шевченко. 

Будьмо гідними любові й поваги свого Пророка. Любімо і шануймо його щодня — не лише на свята. Живімо за всеосяжною  Конституцією української нації, створеною космічною силою його думки і непоборною силою духу.  І будемо вічні з Шевченком.

Олена Бондаренко
Громадський рух «Рідна країна»

Цитати з творів Т.Г.Шевченка: «Подражаніє 11 псалму»,«Кавказ», «Давидові псалми», «Сон», «Холодний Яр», «П. С.»,«Стоїть в селі Суботові…», «Катерина», «І Архімед, і Галілей…»,«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…», «Чи ми ще зійдемося знову…».

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути