Мар’ян Михайлович Крушельницький – відомий український актор, режисер, театральний діяч, педагог, один із засновників українського театру. Народний артист УРСР та СРСР.
Народився 19 квітня 1897 р. в с.Пилява, нині Бучацький район Тернопільської області, в родині галицьких селян Михайла Антоновича та Марії Йосипівни Крушельницьких. Племінник великої української оперної співачки Соломії Крушельницької.
У віці трьох років з батьками переїхав до села Глещава, де навчався у парафіяльній школі. Згодом продовжив навчання у Теребовлянській, Львівській українській, Тернопільській українській гімназіях.
Був учасником трупи «Тернопільські театральні вечори»; Українського театру (м. Тернопіль); Нового Львівського театру. Служив у театрі товариства «Руська бесіда». Наприкінці 1923р. театр «Руська Бесіда» було закрито, незабаром у Галичині були ліквідовані всі українські культурні установи та заклади.
М.Крушельницький переїхав до Праги, де вступив на філософський факультет Празького університету. У 1924 р. прибув до Української РСР, вступив до театру «Березіль» у Києві (з 1926 р. — в Харкові), працював разом із режисером-постановником і художнім керівником театру Лесем Курбасом, якого вважав своїм учителем, а також з акторами Наталією Ужвій, Амвросієм Бучмою, Данилом Антоновичем.
У Харкові 1928 р. вперше заявив про себе як театральний режисер — постановкою п'єси В. Катаєва «Квадратура кола» на сцені театру «Веселий Пролетар».
У 1933—1952 рр. був художнім керівником, режисером і актором Харківського українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка.
У 1952—1963 рр. – головний режисер і актор Київського академічного драматичного театру ім. Івана Франка.
Найбільші акторські досягнення — ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого; Падури в п’єсі «Маклена Граса» М. Куліша; Ліра («Король Лір» В. Шекспіра). Режисер вистав «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького; «Ярослав Мудрий» І. Кочерги та інших. Знімався в багатьох кінофільмах — «Мартин Боруля», «Суєта», «Ягідка кохання»…
З 1952 р. і практично до останніх днів життя викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вів курси режисури та акторської майстерності.
Відзначений численними радянськими нагородами. Помер 5 квітня 1963 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.
Олена Бондаренко, Громадський рух «Рідна країна»
