«У своїх творах я намагаюся зафіксувати зв’язок між земним та небесним…»
О.Заливаха
Опанас Заливаха − перший український художник, який у своїй творчості порушив тему Голодомору.
Народжений 26 листопада 1925р. на Харківщині, хлопчиком він і сам пережив Голодомор. Якби рідні не втекли від голодної смерті до родичів на Далекий Схід, невідомо, чи мала би Україна такого великого майстра.
1960р. О.Заливаха закінчив Інститут живопису, скульптури та архітектури імені І.Рєпіна в Ленінграді, де свого часу навчався і Тарас Шевченко. По завершенні навчання працював художником у Тюмені, тут 1961р. організував першу свою виставку. Затим переїхав до Івано-Франківська, знайшов роботу в художньому фонді. 1962р. відбулася друга персональна виставка художника, і вона зчинила ефект вибуху: за тиждень влада заборонила її через «український символізм» та «безідейність».
До 150–річчя від дня народження Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського університету ім.Т.Шевченка мав бути відкритий вітраж О.Заливахи, А.Горської, Г.Севрук, Л.Семикіної та «Шевченко.Мати» Напередодні роботу приїхав оглянути секретар Київського міськкому КПУ з ідеології Бойченко. Всмерть перелякався, наказав «заднім числом» створити комісію, яка оголосила роботу «ідейно хибною» і ухвалила її знищити. Переповідають, Розповідають, що тодішній ректор Київського університету Швець особисто гатив молотком по художньому склу — за вказівкою секретаря міськкому КПУ з ідеології Бойченка. «Заднім числом» скликали комісію, яка оголосила, що вітраж є «ідейно хибним». Аллу Горську і її співавторів — Опанаса Заливаху, Галину Зубченко, Галину Севрук і Людмилу Семикіну «взяли на мушку». Вітраж із зображенням Тараса Шевченка у Київському університеті розбили «невідомі» напередні відкриття.
Заливаха ілюстрував самвидав, зокрема, «Український вісник» В.Чорновола. Покарання відбував у мордовському таборі № 11, де таємно виконав десятки екслібрисів, вітальних листівок, ескізів тематичних композицій, плакатів із зображенням Т. Шевченка (для святкування в таборі).
У серпні 1965р. за доносом Заливаху заарештували і засудили до 5 років таборів суворого режиму за «антирадяьску пропаганду і агітацію». Відбуваючи покарання у Мордовії, в таборі №11, художник таємно створював вітальні листівки, ескізи композицій на українську тематику, плакати із зображенням Т.Шевченка для святкувань у таборі, ілюстрації до самвидаву.
У 1970 році повернувся до Івано-Франківська. Худфонд відмовив у роботі. Видатний художник працював креслярем у побуткомбінаті. Створював ілюстрації для самвидавного «Українського вісника» Вячеслава Чорновола.
1987р. разом з однодумцями створив Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції.
Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1995), премії ім. В. Стуса (1989). Заслужений художник України (1999). Член Національної спілки художників України (1989). Помер 24 квітня 2007 року в Івано-Франківську.
Помер 2007р. в Івано-Франківську.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
