chrome firefox opera safari iexplorer

2 листопада – 140 років від дня народження відомого  українського художника Антона Манастирського

02 листопада 2020 о 10:19
zbruc.eu

Антін Іванович Манастирський народився 1878р. в с.Завалів (нині Підгаєцького району Тернопільської області) – одному з найстаріших сіл Західної України, що розташувалося на правому березі живописної річки Золота Липа.  Батько майбутнього художника працював поштовим урядовцем. У родині панувала атмосфера любові до українських мови, історії, пісні, до рідної землі. Це сприяло формуванню світоглядних цінностей, які Антін зберіг на все життя й які надихали його у творчості.

Початкову освіту А.Манастирський отримав у одній зі шкіл Станіслава. Навчався у Львівській художньо-промисловій школі, потім вступив до Краківської академії красних мистецтв. 

 1900р. за сприяння «Товариства для розвою руської штуки», до якого входив художник, відбулася перша виставка його творів. Відтоді Антін Манастирський працює плідно і натхненно. Його пейзажі, портрети, історичні полотна, побутові сценки знаходять нових і нових поціновувачів.  З особливими, глибоким почуттями Манастирський пише картини на теми української пісенної творчості. Він і сам якось записав: «Все життя я мріяв, щоб думи мої, які я втілював у своїх картинах, були близькі і зрозумілі народові». Чимало творів художника дістали свої назви   за рядками народних пісень: «Засвіт встали козаченьки», «Ой там, під  горою», «Ой під гаєм, гаєм»…

Серед робіт художника – численні портрети козаків. Один з найвідоміших – «Запорожець» (Іван Сірко).

Антін Манастирський був прекрасним художником-ілюстратором та іконописцем.  Серед його робіт – ілюстрації до «Милої книжечки» відомої письменниці Іванни Блажкевич 1925р.; понад  2 тисячі робіт належать до духовного мистецтва. 

Нині полотна митця зберігаються у музеях Львова, Києва, Полтави, Дніпропетровська, Миколаєва, а також у приватних колекціях. 

А.І.Манастирський жив і творив у Львові. Тут помер 15 травня 1969р., проживши довге життя, сповнене натхнення й любові до рідної країни. Похований у родинній усипальниці на Личаківському цвинтарі

Ім’ям А. Манастриського названо одну з вулиць Тернополя.

 Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

4 вересня

Інші дати
День пам’яті Довбуша Олекси Васильовича
(1700 – 1745) – легендарний ватажок карпатських опришків, про якого складено багато легенд та пісень. Опришки - учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у 16 – першій половині 19 століття.
«Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі і сильні, корилися горді? Перед Довбушем» (Іван Франко) «Ой по-під гай зелененький Ходить Довбуш молоденький На ніженьку налягає, Топірцем ся підпирає. Ой, ви, хлопці, свистом-свистом, Засипає стежки листом. Ой, ви, хлопці, бігом-бігом, Замітає стежки снігом.» («Пісня про Довбуша», українська народна пісня).
Розгорнути

Новини Дивитися всі