chrome firefox opera safari iexplorer

25 квітня – 112 років від дня народження Миколи Трублаїні

25 квітня 2019 о 09:09

Микола Трублаїні (М.П. Трублаєвський) народився 12 (25) квітня 1907 р. в селі Вільшанка на Вінничині, в родині Петра Гнатовича та Марії Яківни Трублаєвських.

Сім’я жила бідно, тож невдовзі батько вирушив до Сибіру на заробітки. Хлопчика виховували мама та бабуся. Марія Яківна, сільська вчителька, часто брала малого з собою сина до школи, — нічого дивного, що у 5 років той уже вправно читав.

У 1915 р. Миколка Трублаєвський пішов учитися до Немирівської гімназії. Але навчання не закінчив – у п’ятому класі втік на фронт, аби разом із червоноармійцями «бити буржуїв». До фронту не доїхав: випав із потяга й сильно пошкодив ноги. Одужавши, повернувся до рідного села, вступив до комсомолу й поніс нову культуру в сільські маси: організував хату-читальню, створив і очолив місцеву самодіяльність, а в 16 років уже керував сільбудом (свого роду сільський клуб за тих часів).

У 1920—1922 рр., під час навчання у Проскурівському реальному училищі, Микола захоплюється журналістикою. Вінницькі газети — «Вісті ВУЦВК» та інші – друкують його дописи про сільське життя.

Невдовзі стає сількором газети «Червоний край», в якій 1924 р. була надрукована його перша розлога стаття «День Леніна».

Влітку 1924 р. Трублаєвські переїхали до райцентру М’ястківки (нині с. Городківка Крижопільського району). Тут Микола працює секретарем у клубі, створює гурток сількорів, організовує хату-читальню та гурток лікнепу («ліквідація неписьменності»), у селі Черепівка засновує комсомольський осередок.

У 1925 р. Микола Трублаєвський від редакції газети «Червоний шлях» їде навчатися до Харкова, на «Всеукраїнські курси журналістики». По завершенні навчання працює в редакції харківської газети «Вісті», вступає на фізико-математичний факультет Інституту народної освіти, бере участь у роботі літературного об’єднання «Молодняк».

1927 р. «Вісті» відрядили свого кореспондента М.Трублаєвського у двомісячну поїздку на Далекий Схід. «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» та інші кореспонденції публікує під псевдонімом Гнат Завірюха.

1927 р. до Харкова приїздить італійська робітнича делегація, супроводжувати яку доручають Трублаєвському. Саме італійці й «вигадали» псевдонім майбутньому письменникові, змінивши для зручності його прізвище на коротше і звичніше для вуха «Трублаїні».

1930 р. організовується експедиція на криголамі «Ф.Літке» до Арктики, на острів Врангеля. Місце кореспондента вже зайняте, але Микола знаходить вихід: швидко навчається професіям механіка, кочегара, вантажника і влаштовується на криголамі котельним днювальним.

Враження від подорожі стали основою майбутніх книг — «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», ««Ф.Літке» — переможець криги», а їхній автор за участь у екпедиції отримує медаль.

Арктика підкорила серце Трублаїні: 1932 р. він знову відвідав цей дивовижний край, у складі експедицій на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Життя людей на Півночі стало темою першого великого твору М.Трублаїні — повісті «Лахтак». З цією повістю Миколу Трублаїні 1934 р. прийняли до Спілки письменників.

У 1934—1936 рр. Трублаїні організував при Харківському палаці піонерів «Клуб юних дослідників Арктики», куди мріяли потрапити мало не всі підлітки міста. У клубі діяли гуртки льотчиків, штурманів, зв'язківців, а також географічний, топографічний і геологічний. За якийся час Трублаїні організував ще й «Клуб юних дослідників підводних глибин».

У травні 1940 р. М.Трублаїні вступив до ВКП(б), незабаром його призначають директором харківської філії видавництва «Радянський письменник».

У перші дні німецько-радянської війни М.Трублаїні вирушив на фронт. Був військовим кореспондентом фронтової газети «Знамя Родины». Восени 1941 р. в бою під с.Козолупівкою Токмацького району Запорізької області був тяжко поранений. Помер 5 жовтня 1941 р. в санітарному потязі.

Похований у братській могилі поблизу станції Ровеньки Луганської області.

Ім’ям М.Трублаїні названі вулиці в Києві та Хмельницькому, одна з київських дитячих бібліотек.

На кіностудії ім.О.Довженка у 1963 р. знято фільм «Юнга зі шхуни «Колумб»» за повістю Трублаїні «Шхуна «Колумб».

За свої 34 роки М.Трублаїні написав багато творів, осяяних романтикою подорожей і відкриттів. 9 збірок оповідань, кілька повістей, науково-фантастичний роман «Глибинний шлях» запалювали жагою пригод дитячі душі.

Він бачив романтичне у більшовизмі й не помічав — чи вперто намагався не помічати — його кривавої, нелюдської суті. А водночас, по-дитячому захоплювався романтикою далеких подорожей і незвіданих країв, радо знайомив зі своїми героями – звичайними людьми, веселими, щирими у дружбі, сильними й відважними.

Словом, учив своїх юних і дорослих читачів бути справжніми.

Олена Бондаренко, Громадський рух «Рідна країна»

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути