chrome firefox opera safari iexplorer

24 травня – день народження  видатного українського вченого Олександра Богомольця

24 травня 2020 о 07:06
uk.wikipedia.org

Біолог і патофізіолог, академік Олександр Богомолець належить до тих вчених, чиї імена  вписані золотими літерами в історію української й світової  науки.

О.О. Богомолець народився 24 травня 1881р. в Києві, у Лук’янівській в’язниці. Там під слідством перебувала його мати Софія Присецька, шляхтянка гербу «Новина» -  учасниця ліво-радикальної народницької організації  «Південно-російський робітничий союз»(невдовзі її засудили до 18 років каторги).  Батько, земський лікар Олександр Богомолець, був також засуджений за участь у революційному русі —  до заслання в Сибір терміном на 7 років. 

Немовля передали на виховання дідусеві,  М.М.Присецькому, в чийому родинному маєтку минуло Сашкове  дитинство й де він отримав початкову освіту.  Побачитися з мамою хлопчик зміг лише 10-річним, коли його батькові дозволили побачення з дружиною – вона тоді вже була смертельно хвора на сухоти.

Деякий час Сашко  мешкає разом з татом у Ніжині. Навчається  на відмінно у чоловічій гімназії при Історико-філологічному інституті князя Безбородька. 

1895р. Богомольці переїхали до Кишинева, де мешкали у батькового рідного брата Михайла. Так само успішно юнак навчався у Кишинівській гімназії, проте з передостаннього класу був відрахований — «за небезпечний напрямок думок». З великими труднощами «неблагонадійного» хлопця вдалося влаштувати до Першої Київської чоловічої гімназії, яку він закінчив із золотою медаллю.

1900р. вступив до Свято-Володимирського університету – на юридичний факультет, але невдовзі перейшов на медичний.  Брав участь у студентських виступах,потрапив під пильне око університетського керівництва. Змушений був перейти на медичний факультет Одеського (тоді – Новоросійського) університету.   

Першу наукову роботу обдарований студент оприлюднив, навчаючись на другому курсі. 

У лютому 1906р. О.Богомолець на відмінно закінчив унверситет і отримав звання лікаря, а в січні  1907-го був призначений лаборантом  на кафедру загальної патології Новоросійського університету.  З 1910р.  – приват-доцент цієї кафедри.

1909р. Олександр Богомолець захистив у  Військово-медичній академії дисертацію на тему: «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі». Відомий фізіолог, академік І.Павлов був одним з опонентів на захисті й дав   високу оцінку роботі молодого науковця.

Невдовзі після захисту Олександр  одружився з Ольгою Тихоцькою, шляхтянкою гербу «Наленч». 1911р. у подружжя народився син Олег. 

Протягом 1911-12р.р. Богомолець  працює у найпрестижніших  університетах і клініках Франції та Німеччини, готуючись до здобуття звання професора.  Повернувшись, дістає призначення екстраординарним професором кафедри загальної патології і бактеріології медичного факультету Миколаївського університету (нині Саратовський), де працював до 1925р. Саме тут Богомолець викристалізувався як видатний вчений. На той час він у своїй науковій діяльності основну увагу приділяв проблемам імунології. Окрім безспосередньо наукової роботи, займався вдосконаленням технічної  бази: створив  наукову лабораторію , обладнав її найкращим на той час устаткуванням, частину приладів сконструював самотужки. Ця лабораторія стала потужним центром  експериментальної роботи в царині патологічної фізіології.

1917р. очолив саратовські Вищі жіночі медичні курси.

Жовтневий переворот 1917-го  Олександр Богомолець сприйняв позитивно: з одного боку, чимало представників тодішньої ліберальної інтелігенції  засуджували царат, з іншого – особисто він, Богомолець, мав до режиму власний рахунок: смерть матері.  

Під час  громадянської війни сам запропонував більшовицькій владі протиепідемічні заходи (в краю  вирували  холера і висипний тиф). Був старшим епідеміологом Саратовського губернського відділу охорони здоров'я, членом комісії з боротьби з тифом,  консультантом-епідеміологом санітарного відділу Південно-Східного фронту Червоної Армії.

1921р. вийшов друком перший у світі підручник з патофізіології — «Короткий курс патологічної фізіології» — авторства О.Богомольця.

1923р. доктор Богомолець створив протималярійну лабораторію. 

У 1925 р. його  обрали професором кафедри патофізіології медичного факультету 2-го Московського державного університету.

У Москві написав  відомі  наукові праці «Криза ендокринології», «Загадка смерті», «Введення у вчення про конституції і діатез», «Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу» та інші, розширив і вдосконалив підручник  «Патологічна фізіологія».

У 1928-31р.р. О.О.Богомолець очолював Інститут гематології і переливання крові Академії наук. Під його керівництвом було вперше винайдено умови для консервації крові.

1930р. О.Богомольця обрали  Президентом Академії наук УРСР. Водночас він став директором  Інституту експериментальної біології і патології та  Інституту клінічної фізіології АН УРСР (нині обидва ці інститути названі на честь  академіка Богомольця).

У Києві вчений багато працює над проблемами патофізіології, ендокринології, онкології, алергії, фізіології й патології сполучної тканини; проблемами старіння організму.

О.Богомолець розробив  антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС, або сироватка Богомольця), яка, на переконання вченого, мала стати великим проривом у боротьбі зі старінням  та різними хворобами.  Як показала практика, автор винаходу певною мірою  переоцінив значення АЦС. Але слід також мати на увазі, що під час радянсько-німецької війни сироватка  була практично єдиним у тодішньому Союзі засобом, який використовували для швидшого зрощення переламів та загоєння м’яких тканин. Також упродовж усієї війни успішно застсовувалася винайдена Богомольцем методика консервації крові.

Ще одне велике досягнення науковця – розробка вчення про взаємодію пухлини і організму, яке докорінно змінило уявлення про пухлини. 

О.О.Богомолець створив цілу школу  патофізіологів.

Сучасники згадують О.Богомольця ще й як особистість, для котрої людяність і мужність мали велике значення. Будучи Президентом АН УРСР, Богомолець особисто клопотав про звільнення з тюрем і таборів  багатьох репресованих вчених.

 Під час війни разом з Академією наук О.О.Богомолець був евакуйований до Уфи. Продовжував  роботи в галузі патофізіології стосовно військової медицини. З 1942р. —  року – віце-президент Академії наук СРСР.  

Навесні 1944р. О. Богомолець повернувся до Києва, працював над відновленням  діяльності Академії наук.   

Перед тим, у  жовтні 1943р., в нього стався розрив плеври на тлі давнього туберкульозу, яким він інфікувався ще немовлям від матері. Останнє  погіршення стану здоров’я   трапилося у липні 1946-го.

17 липня О.О.Богомолець надиктував синові свої останні доручення. 19 липня вчений помер. Похований у парку, який посадив разом з учнями — біля будівлі Інституту клінічної фізіології.

Переповідають, що смерть академіка страшенно розлютила Сталіна. Він сподівався, що Богомолець зі своїми винаходами  дасть йому рецепт безсмертя чи бодай вельми  тривалого довголіття. 

Влітку 1950р. в Києві відбулося виїзне засідання Академії Наук СРСР і Академії Медичних Наук СРСР.  На засіданні  вчення О. Богомольця про роль сполучної тканини у формуванні імунної системи людини було затавроване як «антинаукове» й таке, що  «не відповідає  генеральній лінії радянської фізіології».  Його, вже покійного, звинуватили у  «насаджуванні ідеалістичного світогляду» та намаганні знівелювати вчення І.Павлова. 

Зазнали переслідувань  рідні академіка.

Засновані Богомольцем Інститут експериментальної біології та патології й Інститут клінічної фізіології  були ліквідовані й відновили свою діяльність лише по смерті Сталіна… 

Як і І.Мечников, академік О.Богомолець вважав, що  старіння людського організму в 60-70 років є передчасним і викликаним несприятливими умовами життя та хворобами.  На переконання Богомольця, людина може – і повинна – жити 125-150 років. 

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

5 квітня

Інші дати
Народився Анатолій Шиян
(1906, слобода Борисівка на Білгородщині - 1989) - український письменник. Автор романів "Магістраль", "Гроза", "Хуртовина", нарисів та оповідань, кількох п'єс, сценарію фільму "Гроза над полями", низки казок та оповідань для дітей.
Розгорнути
Народився Дмитро Чижевський
(1894, м.Олександрія Кіровоградська область - 1977) - учений-енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, дослідник української і слов'янської літератур. Автор фундаментальних праць «Філософія на Україні», «Нариси з історії філософії на Україні», «Філософія Сковороди», «Історія української літератури» та ін.
«До ідеалу гармонії зовнішньої приєднується ідеал гармонії внутрішньої. Ідеал внутрішньої гармонії є найвищим ідеалом етичної свідомості. Чи багато мисленників досягнули цього ідеалу, судити важко. Сковорода і Гоголь найбільше до цього наближувалися.» (Дмитро Чижевський)
Розгорнути

Новини Дивитися всі

Loading...