chrome firefox opera safari iexplorer

29 травня 1878 року народився український поет і перекладач Петро Карманський

29 травня 2019 о 11:20

«Поклін  тобі,  закований  мій  краю,    

Тверда  колиско  велетнів-рабів!                                                                                            

Дивлюсь  на  тебе  й  серцем  завмираю,                                                                                                     

Із  груди  рветься  розпучливий  спів…»  

Тверда  колиско  велетнів-рабів!  

Дивлюсь  на  тебе  й  серцем  завмираю,        

Із  груди  рветься  розпучливий  спів…»  

П.Карманський

 Петро Карманський був талановитим не лише в поезії.
Обдарований  публіцист, літературний
критик,  відомий громадський діяч – він
зробив значний внесок у розвиток української культури. 

Народився в містечку Чесанові Любешівського повіту (нині Польща), в родині ремісника. Навчався
в українській гімназії в Перемишлі. 

Від 1899 р. вірші Петра Карманського з'явилися в журналі «Руслан», тоді ж вийшла друком перша   поетова збірка з дещо застановляючою назвою — «З теки самовбивці».

Молодий чоловік записався до Дьвівського університету, на
філософський факультет.  Грошей на навчання не бракувало – їх просто
не було, тож  довелося ставати до праці.
Познайомився з І.Франком, В.Стефаником, Л.Мартовичем, М.Яцківим,
М.Павликом.  

1900 р. Карманський  вирушає до Ватикану. Вступає до «Колегіум рутеніум», де
навчається 4 роки поспіль, аби знову повернутися до Львова. Поринає у місцеве
літеартурне та громадське життя: відвідує лекції  М.Грушевського, О. Колесси; читає статті І.
Франка, О. Маковея; друкується в журналі «Літературно-науковий вісник» та газеті
«Діло». 

1906 р. Петро Карманський  очолив  редакцію часопису «Світ», звідки взяло початок
літературне угруповання «Молода муза» ( об’єднання, що постало у Львові 1907р.
за прикладом новітніх на той час  рухів
за оновлення літератури — «Молодої Бельгії», «Молодої Франції», «Молодої
Австрії», «Молодої Польщі».) «Молодомузівці» чи українські модерністи  намагалися поєднати сучасну манеру поетичного
письма з українськими традиціями.  Проти
естетики модерністів виступав  І.Франко.  Проте в рецензії на збірку П.Карманського «Ой
люлі, смутку!» Франко  відзначив «…високий тон і пафос, що нагадує церковні
гімни, релігійний запал — релігійний не в значенні якої-небудь вузької
конфесійності, але тим, що автор поневолі кожде явище, кожду життєву загадку
підносить на той високий рівень, де щезають буденні дрібниці і відкриваються
основні проблеми людського духу й людської етики, контрасти і конфлікти добра і
зла, права й обов'язку». 

1907 р. П.Карманський
опинився у в’язниці — за підтримку  боротьби студентства за Український університет.
Звільнившись, працював домашнім
вчителем, викладав
у гімназіях Золочева та  Львова, поки не отримав посаду вчителя
у Тернопільській
українській гімназії.

1913 р. Карманський
вирушив до Канади з лекціями на історичну
та літературну тематики. Створив у Вінніпегу українську читальню. 

На початку Першої світової війни Петро
Карманський перебуває в Тернополі. Звідти вирушає до Відня. Працює в німецьких
таборах для українських військовополонених. Стає одним з прорвідних діячів
ЗУНР, затим  виконує важливі дипломатичні
завдання Української Народної Республіки за кордоном (зокрема, збирає пожертви
для ЗУНР).  Протягом майже 10 років
мешкає в Бразилії, займається громадською діяльністю, редагує газету
«Український хлібороб».

1917р. виходить друком збірка поезій «Al fresco», 1923 р. — «За честь і волю».  У першій із названих збірок поет констатує, що
для нього «молодомузівські» ідеї залишилися в минулому. З’явилися сатиричні, ба
навіть гротескові  інтонації.  У другій виринають піднесення та захоплення
рідним народом, який змагається за  право бути «свобідним»
на своїй землі.  

1931 р. П.Карманський
повернувся до рідного краю. Вчителював у Дрогобицькій гімназії. 1936 р. видав
книгу спогадів «Українська богема».  

1941 р. у  Києві
вийшла друком збірка поезій Петра Карманського «До сонця» — зі вступним словом
М.Рильського.  

Помер В.С.Карманський 16 квітня 1956 р. Перед тим
наполегливо перекладав «Божествену комедію» Данте. Встиг побачити надрукованою
її першу частину   — «Пекло» (готувалася  у  співавторстві з М. Рильським).

Ніколи не забував про свою дружбу з І.Франком. Очолював
його меморіальний музей, писав про  нього
поему.

 Загалом
по Другій світовій війні П.Карманський друкувався дуже мало. Збірка «На ясній
дорозі» вийшла аж 1952-го, але це вже була геть «не його» творчість. Скоріше –
данина радянському  режимові з його
сталінським «реалізмом»…

Проте нам, напевне, цінні найбільше і ліричні вірші Карманського, й його піднесено-патріотичні твори, якими він сподівався пробути свій народ для боротьби за волю:   

Щоби  той  люд  не  вмер  для  всякої  надії                

Й  відчув  пекельний  біль  відвічних  ран,

Щоб  викував  з  оков  гармати  крицевії              

І  показав,  що  він  не  раб,  а  великан!  

«Рідна країна»

За матеріалами
інтернет-видань

28 січня

Інші дати
Семен Брауде
(28 січня 1911, Полтава — 30 червня 2003, Харків) — український радіофізик і радіоастроном. Академік АН УРСР (з 1958), доктор технічних наук, професор. Засновник радіоокеанографії та декаметрової радіоастрономії.
Розгорнути
Народився Володимир Високович
(1854, м. Гайсин Вінницька область - 1912), паталогоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Вважається основоположником харківської школи бактеріологів.
Розгорнути
Народився Василь Масютин
(1884, м. Рига, Латвія - 1955) - український художник, скульптор, майстер гравюри, представник символізму. Автор гравюр "В Буковині", "Маніфестація" та ін. Оформлення літературних творів Гоголя, Блока тощо. Пам"ятник Глінці у Берліні.
Розгорнути
Народився Юлій Мейтус
(1903, м. Єлисаветград, нині м. Кіровоград, - 1997) - український композитор єврейського походження. Автор 17 опер ("Гайдамаки", "Украдене щастя", "Ярослав Мудрий" та ін.), близько 300 романсів на слова Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Павла Тичини та ін.
Розгорнути