hutsul.museum
«Глущенко – це майстер. Не про кожного письменника, художника чи композитора можемо так сказати. А от про Глущенка, дивлячися його картини, ми говоримо: це майстер».
Юрій Смолич.
Талановитий художник, Микола Глущенко був людиною
незвичайної долі: впродовж 20 років мешкав у Європі, де працював на радянську
розвідку.
Народився М.П.Глущенко у Новомосковську (нині Дніпропетровська область). Закінчив
комерційне училище у Юзівці (тепер Донецьк).
Був мобілізований до Добровольчої армії А.Денікіна, опинився у Польщі, в таборі для інтернованих
вояків. З табору втік, дістався Німеччини.
Навчався у приватній
школі-студії Ганса Балушека, затим – у Берлінській вищій школі образотворчого
мистецтва.
Автопортрет,1925
Отримував матеріальну підтримку від української
еміграції. Так, за його навчання сплачував гетьман П.Скоропадський, гроші на життя давав колишній представник УНР
у Німеччині Р.Смаль-Стоцький, першу персональну виставку в Берліні допоміг
організувати В.Винниченко.
1923р. М.Глущенко за допомогою О.Довженка отримав
радянське громадянство. Був призначений
головним художником торговельно-промислових виставок СРСР за кордоном, оформлював
радянські виставки в Ліоні. Коли ж
попросив дозволу повернутися до України, отримав, як свідчать сучасники, пропозицію
співпрацювати з радянськими спецслужбами.
1925 р. Микола Глущенко оселився в Парижі. Відкрив
художнє ательє, куди часто навідувалися
діячі української та російської еміграції.
1926 р. був остаточно завербований радянською розвідкою.
Добував інформацію оборонного значення, зокрема — креслення на 205 видів
військової техніки. Залучив до агентурної роботи кількох відомих діячів антирадянських організацій.
До 1936 р. Глущенко мешкає у Франції та Іспанії. У колі
його спілкування – відомі митці Ельза Тріоле, Л.Арагон, Ф.Леже, П. Пікассо, А.Матісс.
Водночас ширшає
його популярність як пейзажиста з власним, неповторним кололритом.
Працює художник і в жанрі портрета: створює образи Р.Роллана, А.Барбюса, П.
Сіньяка, П.Кашена.
1936р., з дозволу радянської влади, М.Глущенко виїхав з
дружиною до Москви, де отримав житло – кімнату площею 9 квадратних метрів у
«комуналці». Перед від’їздом у
Парижі дістав листа від В.Винниченка (цитуємо мовою оригіналу): «Ваша религия, Николай Петрович, ваше самое
дорогое и «святое» — это материальный интерес… Я пишу вам по-русски. Пишу так,
потому что в глубине души я не считаю вас настоящим украинцем. Называете вы
себя украинцем не так, как должен называть себя член угнетенного коллектива, а
только тогда и там, где это вам выгодно…».
1937 р. Микола Глущенко приїхав до Києва, де серед інших
на великій художній виставці були представлені й його роботи.
17 квітня 1940 р. Глущенко,за завданням спецслужб, у складі делегації Всесоюзного товариства
культурних зв'язків вирушив до Берліна. На основі інформації, отриманої під час
конспіративних зустрічей, повідомив керівництву, що уряд нацистської Німеччини
готується до війни проти СРСР – на 5 місяців раніше іншого радянського агента,
Р.Зорге. Однак повідомлення було проігнороване.
1944р. художник оселився у Києві. Став професором
Київського художнього інституту, багато писав, брав участь у виставках – лише
персональних мав близько 50. Подороджував
Італією, Бельгією, Францією, створюючи нові полотна.
31 жовтня 1977 р. С.П.Глущенко, народний художник УРСР і
СРСР, лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка, помер у Києві.
Роботи живописця зберігаються в музеях України, Франції, США, Канади
та інших країн.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
