hutsul.museum

«Глущенко – це майстер. Не про кожного письменника,  художника чи композитора можемо так сказати.  А от про Глущенка, дивлячися його картини,  ми говоримо: це майстер».

  Юрій Смолич. 

Талановитий художник, Микола Глущенко був людиною
незвичайної долі: впродовж 20 років мешкав у Європі, де працював на радянську
розвідку.     

Народився М.П.Глущенко у Новомосковську  (нині Дніпропетровська область). Закінчив
комерційне училище у Юзівці (тепер Донецьк). 

Був мобілізований до Добровольчої армії А.Денікіна,   опинився у Польщі, в таборі для інтернованих
вояків. З табору втік, дістався Німеччини. 

 Навчався у приватній
школі-студії Ганса Балушека, затим – у Берлінській вищій школі образотворчого
мистецтва.  

Отримував матеріальну підтримку від української
еміграції. Так, за його навчання сплачував гетьман П.Скоропадський,  гроші на життя давав колишній представник УНР
у  Німеччині Р.Смаль-Стоцький,  першу персональну виставку в Берліні допоміг
організувати В.Винниченко. 

1923р. М.Глущенко за допомогою О.Довженка отримав
радянське громадянство. Був призначений  
головним художником торговельно-промислових виставок СРСР за кордоном, оформлював
радянські виставки  в Ліоні. Коли ж
попросив дозволу повернутися до України, отримав, як свідчать сучасники, пропозицію
співпрацювати з радянськими спецслужбами.  

1925 р. Микола Глущенко оселився в Парижі. Відкрив
художнє ательє, куди часто навідувалися 
діячі української та російської еміграції.

1926 р. був остаточно завербований радянською розвідкою.
Добував інформацію оборонного значення, зокрема — креслення на 205 видів
військової техніки. Залучив до агентурної роботи кількох відомих   діячів антирадянських організацій. 

До 1936 р. Глущенко мешкає у Франції та Іспанії. У колі
його спілкування – відомі митці Ельза Тріоле, Л.Арагон, Ф.Леже, П. Пікассо, А.Матісс.

Водночас ширшає 
його популярність як пейзажиста з власним, неповторним кололритом.
Працює художник і в жанрі портрета: створює образи Р.Роллана, А.Барбюса, П.
Сіньяка, П.Кашена.  

1936р., з дозволу радянської влади, М.Глущенко виїхав з
дружиною до Москви, де отримав житло – кімнату площею 9 квадратних метрів у
«комуналці». Перед від’їздом у
Парижі дістав листа від В.Винниченка (цитуємо мовою оригіналу): «Ваша религия, Николай Петрович, ваше самое
дорогое и «святое» — это материальный интерес… Я пишу вам по-русски. Пишу так,
потому что в глубине души я не считаю вас настоящим украинцем. Называете вы
себя украинцем не так, как должен называть себя член угнетенного коллектива, а
только тогда и там, где это вам выгодно…».

1937 р. Микола Глущенко приїхав до Києва, де серед інших
на великій художній виставці були представлені й його роботи.

17 квітня 1940 р. Глущенко,за завданням спецслужб,   у складі делегації Всесоюзного товариства
культурних зв'язків вирушив до Берліна. На основі інформації, отриманої під час
конспіративних зустрічей, повідомив керівництву, що уряд нацистської Німеччини
готується до війни проти СРСР – на 5 місяців раніше іншого радянського агента,
Р.Зорге. Однак повідомлення було проігнороване.   

1944р. художник оселився у Києві. Став професором
Київського художнього інституту, багато писав, брав участь у виставках – лише
персональних мав близько 50.  Подороджував
Італією, Бельгією, Францією, створюючи нові полотна.

31 жовтня 1977 р. С.П.Глущенко, народний художник УРСР і
СРСР, лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка, помер у Києві.

Роботи живописця зберігаються в музеях України, Франції, США, Канади
та інших країн.

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»