chrome firefox opera safari iexplorer

21 червня 1805 року народився Микола Закревський – український історик, «літописець Києва»

21 червня 2020 о 12:06

Микола Васильович Закревський був людиною напрочуд обдарованою. Письменник і художник, історик і етнограф, мовознавець і краєзнавець – він залишив добрий слід в українських історії та культурі.  

Народився  майбутній
історик на київському Подолі —  на вулиці
Фролівській — у  родині ротмістра
Василя  Закревського та Ганни Омелянович
з міщан. Дитинство Миколи минуло в невеликому родинному маєтку Закревських —
Березовій Рудці (нині Пирятинський район 
Полтавської області).

Навчався у Першій Київській гімназії, а по її
закінченні   працював помічником губернського архітектора в Житомирі,
дрібним чиновником у Петербурзі.

У 1829  р. вступив
на юридичний факультет Дерптського (Тарту) університету. Однак через фінансові
складнощі змушений був покинути навчання. Майже 16 років вчителював у
Естонських містах  Вейсенштейні (Пайде)
та Ревелі (Таллінн).  

Затим працював у Москві — коректором та бібліотекарем у Публічному музеї.    

Від юних літ мрією Миколи Закревського було написати
історію любого йому Києва.  Протягом
тривалого часу збирав матеріали для цієї праці.   

 1836 р. у Ревелі М.Закревський
видав книгу (російською) «Нариси  історії
міста Києва». За якийся час, сприянням професора Московського університету,
відомого славіста й українця за походженням О.Бодянського, оприлюднив «Літопис та
опис міста Києва».  За цю працю отримав звання дійсного члена Товариства  історії та старожитностей при Московському університеті. 

1860 р.
вийшла друком збірка «Старосвітський бандуриста» у трьох книгах. У цьому
фольклорному виданні (слід сказати, одному з перших подібних)  –   містилося 190 українських пісень і дум, майже
3800  прислів'їв, приказок, загадок, а крім
того — словник українських ідіом – аж 11 127 зразків. У вступному слові до
видання його автор і
упорядник палко захищав право рідного народу на власні мову, літературу,
історію.

Готуючи до друку доповнене видання «Літопису та опису…»,
Микола Закревський  влітку 1964 р.
приїхав до Києва, де познайомився з відомими істориками П.Дебединцевим та
М.Іванишевим, котрі чимало допомогли йому в збиранні матеріалу.  

1868 р. побачило світ друге видання «Літопису…» — під
назвою «Опис Києва: видання заново організоване і значно примножене». У 1-й
його частині йдеться про географічне розташування, клімат, природу та мешканців
міста, а також його історію від найдавніших часів до ХІХ ст... 2-а частина
присвячена історичним місцям Києва, пам’яткам та будівлям і пов’язаним з їхньою
історією подіям. Книга
ілюстрована авторськими кольоровими малюнками, картами Києва, Лаври та
кресленнями.  

Роботу Закревського вельми схвально характеризували
видатні історики М.Костомаров та М.Максимович. Сам же М.Закревський отримав за
свою роботу премію   Санкт-Петербурзької
Академії наук. 

До останніх днів свого життя Микола Васильович   збирав матеріали з історії Києва, український
фольклор. На жаль, ці безцінні скарби так і не були оприлюднені.    

М.В.Закревський помер 2 серпня 1871 р. в Москві.  

Життя і діяльність видатного українського історика тісно пов’язані
з Києвом, а його праці створили основу для багатьох видань з історії міста. Тож
цілком закономірно, що на честь Миколи 
Закревського названа одна з київських вулиць. 

«Рідна країна»

За матеріалами
інтернет-видань

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути