Андрій Атанасович Мельник  народився у с.Воля Якубова Дрогобицького повіту (королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина), в родині заможних господарів Атанаса та Марії Мельників. Ріс допитливим, чемним хлопчиком, віруючим та залюбленим у рослинний і тваринний світ. Шестирічним зазнав  тяжкої втрати – померла мама. Батько одружився з удовою, пані Павлиною. Однак незабаром і батько, хворий на сухоти, залишив цей світ. Андрієм опікувалися мачуха, вітчим Кость Мисів, а також родич – освічений, інтелігентний доктор Евген Олесницький, посол до Віденського парламенту.

Закінчивши школу в Дрогобичі, хлопець продовжив навчання у Дрогобицькій та Стрийській гімназіях. Дізнавшись про  своє захворювання на туберкульоз, не схитнувся, всерйоз зайнявся спортом, усіляко себе загартовуючи. Однак після гімназії все ж довелося робити операцію  та мало не два роки ретельно лікуватися.

1912р. вступив до Віденьської земельної школи, а за два роки почалася Перша світова, і Андрій пішов добровольцем у Легіон Січових Стрільців. 26-річним потрапив до російського полону, в концтаборі познайомився з Євгеном Коновальцем, і це знайомство змінило все його подальше життя: обрав шлях боротьби за волю України.

Після втечі з табору дістався до Києва, разом з Коновальцем створював Галицько-Буковинський курінь (згодом – корпус Українських Січових Стрільців). Звільняв від більшовиків київський завод «Арсенал». У грудні 1918р. Мельникові було присвоєне  військове звання отамана Армії Української Народної Республіки. Був начальником штабу Дієвої армії УНР. 

Після більшовицької окупації  України, за дорученням Голови Директорії С.Петлюри, у 1920р. організував, знову ж таки, разом з Є.Коновальцем, Українську військову організацію, яка готувала збройне повстання проти більшовицького режиму в Україні.   Після від'їзду Є.Коновальця з Галичини А.Мельник став крайовим командантом УВО. У  1924р. був заарештований польською поліцією й за діяльність в УВО засуджений до 4 років ув’язнення.

 1929р. постала Організації Українських Націоналістів, Головою Проводу ОУН був обраний Євген Коновалець. Найближчий соратник Провідника Андрій Мельник виконував найважливіші його доручення. Після загибелі Є.Коновальця у 1937р. на Великому Зборі Українських Націоналістів у Римі А.Мельник очолив Провід Українських Націоналістів та ОУН. 

Від початку німецько-радянської війни Андрій Мельник керував роботою ОУН на теренах України.  Його заступником був відомий поет Олег Ольжич, котрий безпосередньо працював в Україні.  

Нацисти піддали Мельника домашньому арештові, а в 1944р. ув’язнили в концтаборі  Саксенгаузен. 1945р. вийшов на волю й емігрував.

1947р. III Великий Збір ОУН обрав А.Мельника пожиттєво  Головою ОУН.

Провідник ОУН помер 1 листопада 1964р.в м. Клерво (Люксембург).  

Олена Бондаренко