Віруючі за християнською традицією в цей день вшановували преподобного Саву Освяченого, який у 8 років таємно від батьків пішов у Капподокійський монастир. Там він прийняв чернецтво і згодом ніс чернечий подвиг у Палестинській пустелі. Преподобний Сава зцілював молитвами і творив чудеса.
Варвари і Сави називали «миколаїними» святами. На відміну від жіночого свята Варвари, наступний день, Сави, вважався здебільшого чоловічим.
На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”...
Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози.
Народна мудрість і спостережливість відтворена в таких приповідках:
- Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.
- Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
- Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
- Сава приїхав на білих санках.
- Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
- Сава мостить, а Микола гвоздить.
- Савка бідний, Микола багатий.
