depo.ua
Генерал-хорунжий Василь Кук був другом Степана Бандери і
останнім командиром Української Повстанської Армії.
Донині точиться суперечка довкола його «Відкритого листа»
колишнім соратникам в екзилі…
Василь Кук народився на Львівщині, у містечку Красне, в
родині залізничника. Був найстаршою дитиною: батьки, Степан Матвійович і Параскевія
Федорівна, виховували п’ятьох синів та доньку.
Під час навчання у Золочівській гімназії вступив до «Юнацтва»
і незабаром став до лав ОУН. По
закінченні гімназії вступив на правничий факультет Католицького університету в Любліні. Однак
провчився недовго – був заарештований польською поліцією. Звільнившись із тюрми
1936р., перейшов на нелегальний стан в ОУН: займався видавничою справою.
Після анексії Польщі нацистською Німеччиною 1939 р. перебував на військовому вишколі, організованому
ОУН.
Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб
похідних груп ОУН на східні терени України. Того ж року очолив Львівську
провідну похідну групу з 20 людей, що 30 червня організувала Народні Збори, які
проголосили Акт відновлення Української Держави.
У липні В.Кук організував і очолив Київську похідну групу (30 осіб), яка мала на меті
проголосити відновлення Української Держави у Києві. 31 серпня у Василькові
частину групи, серед них і В. Кука, заарештувала німецька поліція. Під час
етапування до Львова Кук та його товариші — Дмитро
Мирон і Тарас Онишкевич — втекли
і дісталися Львова.
Від літа 1942 р. Василь
Кук керував діяльністю ОУН на українських центральних, східних і південних
теренах. Навесні 1943 р. очолив УПА-Південь.
У квітні 1944 р. керував найбільшим боєм УПА під Гурбами.
Від 1947 р. був заступником Романа Шухевича, а після його
загибелі 5 березня 1950 р. став Головою Проводу ОУН в Україні, Головним
Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної
Визвольної Ради.
23 травня 1954 р. В. Кука заарештували «органи». Протягом
шести років утримували без суду в тюрмах Києва і Москви.
Під час «відлиги», 1960 р., вийшов на волю.
Того ж року – вочевидь, під тиском НКВС-КДБ – з’явився «Відкритий Лист
В. Кука до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет,
Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном!». У зверненні до
них Василь Кук заявив, що визнає радянську владу в Україні, засуджує засади й
методи боротьби ОУН та УПА та закликає закордонні українські організації
припинити визвольну боротьбу і визнати СРСР.
«…Антирадянська
діяльність українських націоналістів за кордоном приречена на провал, бо немає
сьогодні таких сил за кордоном, ні тим більше всередині Радянського Союзу, що
могли б в якій-небудь мірі насильно змінити існуючий суспільно-політичний лад в
СРСР, чи тільки в одній з радянських республік.
Український
народ, як і інші народи СРСР і країн народної демократії, всяку спробу повернення
до старих порядків зустріне вороже і буде всіма засобами захищати те, що йому
дала Радянська влада.
Спроби
активізувати підривну діяльність всередині СРСР при допомозі засланих для цієї
цілі осіб кінчаються і в дальшому будуть кінчатися тільки провалом…Неусвідомлення
цих фактів веде еміграцію до трагічних помилок, які в свою чергу приводять до
ще трагічніших наслідків.
Друзі! Не
зв'язуйтесь ні з якою діяльністю проти нашого народу, не дозволяйте себе далі
обманювати і використовувати в чужих для вас самих і вашого народу інтересах.
Всю свою діяльність в еміграції спрямовуйте на те, щоб не закривати собі шлях
на батьківщину…»
В.Кук екстерном закінчив філософський факультет Київського Державного університету. Працював у Центральному державному історичному архіві, Інституті історії АН України.
Помер 9
вересня 2007 р. на 95-му році життя. Похований, згідно їз
заповітом, у Красному на Львівщині.
Відомі історичні та публіцистичні праці В.Кука: «Пашні Буряки» (підручник із конспірації
ОУН), «Колгоспне рабство», низка нарисів про життя і творчість знаного
українського композитора Артема Веделя. Також — біографічні нариси про Степана
Бандеру, Романа Шухевича, збірник документів «Українське державотворення. Акт
30-го червня 1941 року».
«Рідна країна»
За матеріалами
інтернет- видань
