chrome firefox opera safari iexplorer

11 січня 1913 року народився Василь Кук – останній головнокомандувач УПА

11 січня 2020 о 15:29
depo.ua

Генерал-хорунжий Василь Кук був другом Степана Бандери і
останнім командиром Української Повстанської Армії. 

Донині точиться суперечка довкола його «Відкритого листа»
колишнім соратникам в екзилі…

Василь Кук народився на Львівщині, у містечку Красне, в
родині залізничника. Був найстаршою дитиною: батьки, Степан Матвійович і Параскевія
Федорівна, виховували п’ятьох синів та доньку. 

Під час навчання у Золочівській гімназії вступив до «Юнацтва»
і незабаром став до лав ОУН.  По
закінченні гімназії вступив на правничий факультет Католицького університету в Любліні. Однак
провчився недовго – був заарештований польською поліцією. Звільнившись із тюрми
1936р., перейшов на нелегальний стан в ОУН: займався видавничою справою.   

Після анексії Польщі нацистською Німеччиною   1939 р. перебував на військовому вишколі, організованому
ОУН.   

Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб
похідних груп ОУН на східні терени України. Того ж року очолив Львівську
провідну похідну групу з 20 людей, що 30 червня організувала Народні Збори, які
проголосили Акт відновлення Української Держави.

У липні В.Кук організував і очолив Київську  похідну групу (30 осіб), яка мала на меті
проголосити відновлення Української Держави у Києві. 31 серпня у Василькові
частину групи, серед них і В. Кука, заарештувала німецька поліція. Під час
етапування до Львова Кук та його товариші — Дмитро 
Мирон і Тарас Онишкевич —  втекли
і дісталися Львова.

Від літа  1942 р. Василь
Кук керував діяльністю ОУН на   українських центральних, східних і південних
теренах. Навесні 1943 р. очолив УПА-Південь.

У квітні 1944 р. керував найбільшим боєм УПА під Гурбами.

Від 1947 р. був заступником Романа Шухевича, а після його
загибелі 5 березня 1950 р. став Головою Проводу ОУН в Україні, Головним
Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної
Визвольної Ради.

23 травня 1954 р. В. Кука заарештували «органи». Протягом
шести років утримували без суду в тюрмах Києва і Москви. 

Під час «відлиги», 1960 р., вийшов на волю.     

Того ж року – вочевидь, під тиском НКВС-КДБ – з’явився «Відкритий Лист
В. Кука до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет,
Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном!». У зверненні до
них Василь Кук заявив, що визнає радянську владу в Україні, засуджує засади й
методи боротьби ОУН та УПА та закликає закордонні українські організації
припинити визвольну боротьбу і визнати СРСР. 

«…Антирадянська
діяльність українських націоналістів за кордоном приречена на провал, бо немає
сьогодні таких сил за кордоном, ні тим більше всередині Радянського Союзу, що
могли б в якій-небудь мірі насильно змінити існуючий суспільно-політичний лад в
СРСР, чи тільки в одній з радянських республік.

Український
народ, як і інші народи СРСР і країн народної демократії, всяку спробу повернення
до старих порядків зустріне вороже і буде всіма засобами захищати те, що йому
дала Радянська влада.

Спроби
активізувати підривну діяльність всередині СРСР при допомозі засланих для цієї
цілі осіб кінчаються і в дальшому будуть кінчатися тільки провалом…Неусвідомлення
цих фактів веде еміграцію до трагічних помилок, які в свою чергу приводять до
ще трагічніших наслідків.

Друзі! Не
зв'язуйтесь ні з якою діяльністю проти нашого народу, не дозволяйте себе далі
обманювати і використовувати в чужих для вас самих і вашого народу інтересах.
Всю свою діяльність в еміграції спрямовуйте на те, щоб не закривати собі шлях
на батьківщину…» 

 В.Кук екстерном закінчив філософський факультет Київського Державного університету.  Працював у Центральному державному історичному архіві,  Інституті історії АН України.  

Помер 9
вересня 2007 р. на 95-му році життя. Похований, згідно їз
заповітом,  у Красному на Львівщині.    

Відомі історичні та публіцистичні праці В.Кука:    «Пашні Буряки» (підручник із конспірації
ОУН), «Колгоспне рабство», низка нарисів про життя і творчість знаного
українського композитора Артема Веделя. Також — біографічні нариси про Степана
Бандеру, Романа Шухевича, збірник документів «Українське державотворення. Акт
30-го червня 1941 року». 

«Рідна країна»

За матеріалами
інтернет- видань 

2 квітня

Інші дати
Дарія Дяченко
1924 – діяч партизанського руху. У роки Другої світової війни була учасницею загону «Партизанська іскра» на Миколаївщині. Загинула від рук окупантів. Герой Радянського Союзу.
Розгорнути
Народився Серж Лифар
(1905, м. Київ - 1986) - балетний танцівник та хореограф українського походження, відомий як один із найвидатніших танцівників XX сторіччя. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття».
«Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро». (Серж Лифар)
Розгорнути