chrome firefox opera safari iexplorer

13 червня 1947 року народився український поет і журналіст Василь Моруга

13 червня 2020 о 11:36
museum.pology.info

Знов моя самотність повсякденна
Відліта за обрії німі…
Однак
Я б хотів, щоб хтось не міг без мене,
Просто так,
По-доброму не міг.
І коли піду у невідомість
Спочивати в голубій траві,
Хтось би мовив:
«То був добрий хлопець,
Свій!»

Коли згадуємо Василя Моругу, який 42-річним завершив свою земну путь, на думку спадає саме цей, теплий і печальний, його вірш…

 Поет, перекладач,
журналіст Василь Моруга народився
у с.Сонцеве
Донецької області, в селянській родині. Батьки працювали в  колгоспі. За кілька днів до народження хлопчика
батько – Василь-старший —  помер від ран,
отриманих на війні.  

Вдова Лідія з немовлям та старшим сином Борисом переїхала
на хутір Могучий неподалік с.Чубарівки, що на Запоріжжі – там мешкали її
батьки. 

П’ятирічний
Василько, підглядаючи за навчанням старшого братика, й собі вивичвся читати та
писати. Тож коли почав ходити до Чубарівської школи – 5 кілометрів у один бік –
добре знав грамоту. Навчався відмінно, був  гречною, вихованою дитиною. А як написав
першого вірша – про весну – вчитель Г.М.Книш розгледів у юному авторові талант
і порадив надіслати твір до районної газети, котра літературну спробу початківця
оприлюднила. 

Школу Василь закінчив із золотою медаллю. Вступив на
філологічний факультет Київського університету ім.Т.Шевченка. 

Після служби в армії працював на «Арсеналі», згодом
-  у газеті «Комсомольское знамя»; журналі «Дніпро»; головним редактором дитячого
журналу «Барвінок».  

Автор шести поетичних збірок (прижиттєвих 
дві — «Грозовіття» та «Ключі до тиші»); докуменальних творів; казок для дітей. 

Був також і талановитим перекладачем з іспанської,
французької, болгарської. 

Колеги у «Барвінку» називали Моругу «Вася-льотчик» — дуже
вже він полюбляв швидкість.  

У травні 1989 р. Василь Моруга, його наречена Юлія
Бурмакіна та друг, поет Ганнадій Літневський, вирушили Василевим автом до
Болгарії, на з`їзд
славістів.    

14 травня 1989 р. на території Румунії всі троє загинули
в автокатастрофі: луснула шина, водій не впорався з кермуванням… 

Василь Моруга залишив по собі немалий творчий спадок.
Вірші, оповідання, «дитячі» твори, статті.

Ми ж  свою коротку оповідь про письменника завершимо одним з найкращих, на нашу думку, його творінь. Цей вірш свого часу перечитували і переписували поціновувачі. Він і залишився донині у барвистому квітнику української  лірики.

Любов призахідної жінки —
Підбитий памороззю хміль.
Вона приходить, як обжинки
"Уже загублених весіль.

Коли давно скресала крига,
Вода одпінилась, в’юнка,
Але така глибока й тиха
Од літніх злив
стоїть ріка.

Коли по вичахлому вітті
Жарке завзяття опливло,
Але тужаві й соковиті
Сади чуттів і насолод.

Коли і сам ти облітаєш,
Як лист з обвітрених узвиш.
І юність більше не питає:
— Стривай, куди,
куди летиш!

Коли прогнулись мерхлі висі,
Та пружна обрію дуга,
І на стежках душі сплелися
Дві гілки: ніжність і жага.

Вона не кине під негоди
Тебе на плаху роздоріж,
Не зайде в тебе, як заходить
У тіло,прохолодний ніж,

А тільки тихо стане скраю.
До неї серцем прихились —
І ти, як всохлий ліс, палаєш
Од ватри,
згаслої колись.

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

7 серпня

Інші дати
Народився Пантелеймон Куліш
(1819, смт. Вороніж, Сумська область - 1897) - український письменник, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада».
«… единственные во всем мире по своему поэтическому достоинству малороссийские песни, вспомните дивную историю Малороссии, эту поэму-историю, которая как героическая песня легла на скрижалях мира – и вы не можете не призадуматься над судьбой этого необыкновенного народа, который явился чудесным образом, как роскошный цветок посреди враждебных для него стихий…» (Пантелеймон Куліш)
Розгорнути