chrome firefox opera safari iexplorer

26  червня 1810 року народився Василь Тарновський (старший)  - український етнограф, правознавець, меценат

26 червня 2020 о 08:11
uk.wikipedia.org

Товариш Т.Шевченка,  М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, близький до Кирило-Мефодіївського братства, благодійник і людина правдивої української душі – таким пам’ятали його сучасники. 

Василь Васильович Тарновський  народився в с.Антонівці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в бідній багатодітній шляхетній родині.

Початкову освіту отримав під керівництвом свого батька. Згодом навчався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька (тут і здружився з Миколою Гоголем). 1832 р. закінчив юридичний факультет Московського університету. Викладав у Житомирській гімназії.

М. Гоголь порекомендував Тарновського своєму доброму знайомому Михайлові Максимовичу — ректорові  Київського університету Св. Володимира — на посаду професора російської словесності, хоча в гімназії Тарновський викладав історію.

  По смерті батька В.Тарновський на якийся час  залишається в селі, керує родинним маєтком. Вельми цікавиться життям і побутом селян, переймається ідеєю скасування кріпацтва.

1845 р. в маєтку  Потоки на Київщині доля звела Тарновського з Тарасом Шевченком. Поет присвятив рідній сестрі В.Тарновського, Надії Василівні, з якою разом хрестив дитину, відомий вірш «Н.Т.» («Великомученице кумо!..»

Під час арешту  Т.Г.Шевченка та слідства у його справі родина Тарновських переховувала його «крамольні» вірші. Коли ж поет повернувся із заслання, Василь Тарновський, аби всіляко підтримати його, придбав 17 малюнків, у такий спосіб започаткувавши колекціонування творів нашого генія. 

На цей час припадає активна публіцистична діяльність Василя Тарновського: він пише статті «Юридичний побут Малоросії», «Труди Комісії для опису губерній Київського навчального округу», «Повість українського степовика» та багато інших. 

1854 р. В. В. Тарновський отримав у спадок від  свого двоюрідного бездітного дядька Г.С.Тарновського  значні статки та чимало маєтків, серед яких – чудова садиба Качанівка. Частину коштів Василь Васильович пожертвував  на видання «Записок про Південну Русь» та роман «Чорна Рада» П.Куліша і надалі був справжнім меценатом української культури.   

У 1857—1859 р.р. В.Тарновський разом з Г. Галаганом входив від уряду до складу Чернігівського губернського комітету з опрацювання селянської реформи 1861 р.

За особливі заслуги з підготовки реформи був нагороджений золотою медаллю, орденами Св.Анни та Св.Володимира, бронзовою медаллю «Пам’ять про звільнення селян».    

1865 р. В.Тарновський став членом Чернігівської губернської земської управи. 

Помер Василь Васильович Тарновський  раптово – після бурхливого земського засідання. Похований у своїй садибі Качанівка, в церкві Св.Георгія Хозевіта.

Залишив по собі двох синів – Василя та Володимира -  і доньку Софію, народжених у шлюбі з Людмилою Юзефович. (До речі, Василь Тарновський –молодший зібрав велику колекцію картин, малюнків, автографів і документів Т.Г.Шевченка, яку 1897р. заповів Чернігівському земству для музея).

А ще В.В.Тарновський залишив по собі добру і світлу пам’ять як благодійник, меценат, українець, чиє серце було сповнене щирої любові до рідної землі.

Підготувала Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

11 серпня

Інші дати
11 серпня відзначають:
  • День будівельника.
  • День працівників ветеринарної медицини.
Розгорнути
Народився Валентин Бакуль
(1908, с. Чернишівка, нині с. Слобідка Вінницька область – 1978) – український вчений-матеріалознавець, організатор науки і виробництва. Розробки Інституту надтвердих матеріалів, яким керував Бакуль до 1977, лягли в основу створення кількох алмазних заводів, у тому числі в Україні — Полтавського, Львівського, Бориславського. Інститут надтвердих матеріалів НАН України носить його ім’я.
«Мало нас, та се - дарма, Міцна віра рушить скали. Тим загибелі нема, Кому світять ідеали!» (Павло Грабовський)
Розгорнути
Народився Віктор Положій
(1949, с. Старозінів, Сумська область – 2004)український письменник-фантаст. Автор збірки оповідань «Щось негаразд…», «Сонячний вітер», роману «Попіл на рани», повісті «Жив-був Іван» та інших.
Розгорнути