chrome firefox opera safari iexplorer

26  червня 1810 року народився Василь Тарновський (старший)  - український етнограф, правознавець, меценат

26 червня 2020 о 08:11
uk.wikipedia.org

Товариш Т.Шевченка,  М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, близький до Кирило-Мефодіївського братства, благодійник і людина правдивої української душі – таким пам’ятали його сучасники. 

Василь Васильович Тарновський  народився в с.Антонівці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в бідній багатодітній шляхетній родині.

Початкову освіту отримав під керівництвом свого батька. Згодом навчався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька (тут і здружився з Миколою Гоголем). 1832 р. закінчив юридичний факультет Московського університету. Викладав у Житомирській гімназії.

М. Гоголь порекомендував Тарновського своєму доброму знайомому Михайлові Максимовичу — ректорові  Київського університету Св. Володимира — на посаду професора російської словесності, хоча в гімназії Тарновський викладав історію.

  По смерті батька В.Тарновський на якийся час  залишається в селі, керує родинним маєтком. Вельми цікавиться життям і побутом селян, переймається ідеєю скасування кріпацтва.

1845 р. в маєтку  Потоки на Київщині доля звела Тарновського з Тарасом Шевченком. Поет присвятив рідній сестрі В.Тарновського, Надії Василівні, з якою разом хрестив дитину, відомий вірш «Н.Т.» («Великомученице кумо!..»

Під час арешту  Т.Г.Шевченка та слідства у його справі родина Тарновських переховувала його «крамольні» вірші. Коли ж поет повернувся із заслання, Василь Тарновський, аби всіляко підтримати його, придбав 17 малюнків, у такий спосіб започаткувавши колекціонування творів нашого генія. 

На цей час припадає активна публіцистична діяльність Василя Тарновського: він пише статті «Юридичний побут Малоросії», «Труди Комісії для опису губерній Київського навчального округу», «Повість українського степовика» та багато інших. 

1854 р. В. В. Тарновський отримав у спадок від  свого двоюрідного бездітного дядька Г.С.Тарновського  значні статки та чимало маєтків, серед яких – чудова садиба Качанівка. Частину коштів Василь Васильович пожертвував  на видання «Записок про Південну Русь» та роман «Чорна Рада» П.Куліша і надалі був справжнім меценатом української культури.   

У 1857—1859 р.р. В.Тарновський разом з Г. Галаганом входив від уряду до складу Чернігівського губернського комітету з опрацювання селянської реформи 1861 р.

За особливі заслуги з підготовки реформи був нагороджений золотою медаллю, орденами Св.Анни та Св.Володимира, бронзовою медаллю «Пам’ять про звільнення селян».    

1865 р. В.Тарновський став членом Чернігівської губернської земської управи. 

Помер Василь Васильович Тарновський  раптово – після бурхливого земського засідання. Похований у своїй садибі Качанівка, в церкві Св.Георгія Хозевіта.

Залишив по собі двох синів – Василя та Володимира -  і доньку Софію, народжених у шлюбі з Людмилою Юзефович. (До речі, Василь Тарновський –молодший зібрав велику колекцію картин, малюнків, автографів і документів Т.Г.Шевченка, яку 1897р. заповів Чернігівському земству для музея).

А ще В.В.Тарновський залишив по собі добру і світлу пам’ять як благодійник, меценат, українець, чиє серце було сповнене щирої любові до рідної землі.

Підготувала Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

11 грудня

Інші дати
Андрій Сапєгін
1883 – український ботанік, селекціонер. Один із організаторів Одеської селекційної станції і Одеського сільськогосподарського інституту, один з керівників Інституту генетики АН СРСР, директор Інституту ботаніки АН УРСР. Одержав кілька високопродуктивних сортів озимої пшениці.
Розгорнути
Народився Андрій Яковлів
(1872, м. Чигирин, Черкаська область – 1955) – український історик права, автор численних праць зі звичаєвого, цивільного, карного, морського права, громадський і політичний діяч.
Розгорнути