belcantofund.com

«Якщо хочеш глибокі почуття

передати в мистецтві, 

потрібно мати сильний розум. 

Що сильніший розум, то яскравіше 

можна передати те, що робиться в душі».

Р.Глієр

Р.М. Глієр у хрещенні дістав ім’я Ернест, був третьою дитиною в родині й закохався у музику мало не від народження.

Батько Рейнгольда, підданий Саксонії Мориц-Ернест Глієр, придбав ділянку на вул.Басейній у Києві, побудував невеликий будинок та при ньому – «музичну фабрику Глієрів», простіше кажучи — майстерню. Слід сказати, що династія музичних майстрів Глієрів походила з Німеччини й була досить відомою: щоб налагодити або відремонтувати духовий інструмент, кращих фахівців, аніж хлопчикові дід та батько, годі було й шукати.

Власне, в цьому будинку на київській Бессарабці й минули дитячі роки Рейнгольда та його сестри й двох братів.  Доки був живий дід, сім’я існувала більш-менш забезпечено, та по його смерті справи занепали: батько хлопчика був не від того, аби хильнути чарчину, замовлення виконував  невчасно…

Музика причарувала хлопчика з перших років життя. Цю любов поділяла його старша сестра Цецилія: вона грала для малого на фортепіано, вчила нотній грамоті. Першу музичну освіту майбутній композитор отримав у Київському музичному училищі, а перші музичні твори – невеличкі п'єси для фортепіано, скрипки та віолончелі – написав у 14 років. Життя Глієра цілковито змінили київські гастролі Петра Чайковскього, що відбулися 21-22 грудня 1891-го: юнак твердо вирішив стати композитором. «Уперше в житті я був свідком таких овацій, такого тріумфу... Цей складний комплекс вражень і виявився останнім поштовхом, що вирішив мою долю», — напише він згодом.

1894р. Рейнгольд вступив до Московської консерваторії – всупереч волі рідних, які хотіли бачити його музичним майстром.  Працював невтомно і наполегливо: окрім виконання навчальної програми, самотужки  вивчав твори відомих композиторів, музичний фольклор різних народів, французьку мову (німецьку та польську знав досконало з дитинства — завдяки батькам). Став відомим у музичних колах після виконання Першої симфонії, а за Перший струнний секстет дістав найпрестижнішу тоді премію ім.М.Глинки.

Навчаючись у Москві, Глієр щоліта мешкає у Києві, переважно на дачі у Святошині. Прогулянки вечірніми гаями та левадами, подорожі човном Дніпровими плесами неабияк вплинули на формування творчої особистості композитора. «Щорічні літні виїзди родини в село під Києвом, де, здавалося, саме по­вітря дзвеніло піснями, здружили мене з найбагатшим фольклором Ук­раїни, збагатили глибокими, незабутніми враженнями. Це була стихійна сила народного мистецтва, що мимоволі опановувала моєю свідомістю, формувала мої музичні уявлення», — писав він.

1900 р. Рейнгольд Глієр закінчив консерваторію із золотою медаллю. Дипломною роботою стала ораторія «Земля і небо» на вірші Дж. Байрона. Під час навчання близько затоваришував з майбутніми класиками – С.Рахманіновим та О.Скрябіним. 

Від 1901р. викладав гармонію в Музичній школі сестер Гнесіних. 1904 р. взяв шлюб зі своєю ученицею, шведкою  Марією Ренквіст, згодом у подружжя народилося п’ятеро дітей.

По закінченні консерваторії впродовж десяти років тривав творчий злет Глієра-композитора. Його твори виконують  у США та багатьох країнах Європи, на престижних «Рубінштейнівських обідах» і «Бєляєвських п’ятницях». Шедеври Глієра, як кращі музичні твори, отримують премії ім.М.Глинки у 1903, 1912 та 1914 роках. Прем'єра його симфонії «Ілля Муромець», що від­булася у 1912р. в Московській консерваторії, стала справжньою сенсацією для музичного світу.

1913р. Р. Глієр був запрошений на посаду професора класу композиції до Київської консерваторії, а за рік став ректором закладу.

Впродовж семи років  Глієр перетворив Київ на одне з  чільних концертних міст тодішньої імперії. Тут гастролювали С.Рахманінов, С.Прокофьєв, О.Гречанінов. Оперна студія Консерваторії  під  керівництвом Р.Глієра з успіхом ставила  «Весілля Фігаро» Россіні, «Бориса Годунова» Мусоргського, твори інших відомих композиторів. Р.Глієр був улюбленим педагогом Л.Ревуцького, Б.Лятошинського.

Велику увагу приділяє композитор  українській тематиці: пише симфонічну поему «Подражаніє Ієзекіїлю» — за мотивами одноймен­ного вірша Т.Шевченка; музику до спек­таклів за творами Шевченка «Іван Гус», «Гайдамаки»; до драми- містерії «Великий льох»; розпочинає роботу над симфонічною картиною-балетом «Запорожці».

1916р. Глієр заснував у Київській консерваторії стипендію ім.О.Скрябіна для підтримки кращих студентів-композиторів. Він дає благодійний авторський концерт і закликає громадськість жертвувати на цю благородну справу.

Під час штурму Києва бандами Муравйова, котрий сучасники порівнювали  зі штурмом древнього Рима вандалами, Консерваторія продовжувала працювати. Більшовики, захопивши  Київ, почали відбирати житло у викладачів Консерваторії, примусово мобілізовували студентів до війська, та й саме приміщення Консерваторії спробували реквізувати.  Ризикуючи життям, ректор Глієр відстояв і рідний навчальний заклад, і права своїх колег та учнів — навіть домігся для них продовольчих пайків.

Наприкінці 1920р. Рейнгольд Глієр переїхав  до Москви. Тут протягом 20 років доктор мистецтвознавства викладав композицію в консерваторії, підготував цілу плеяду талановитих митців, серед них – А.Хачатурян, О.Давиденко, Л.Кніппер.

Як і раніше, творчість Глієра надихає Україна. Напередодні 125-річчя Т.Г.Шевченка композитор  створює симфонічну поему «За­повіт». У Концерті для арфи з оркестром (присвячений всесвітньо відомій арфістці К.Ерделі) та Урочистій увертюрі лунають українські мотиви. В останні роки життя працював над балетом «Тарас Бульба».

Р.М.Глієр постійно повертається до рідної землі не лише подумки. 1923р. він організує у Києві великий концерт із творів своїх однокурсників та учнів — киян. 1935 р. з великим успіхом гаст­ролює  в Харкові та Одесі.

Помер Р.М.Глієр 23 червня 1956р. в Москві. За місяць перед тим дав свій останній концерт —  в Одесі.

В доробку видатного композитора — понад 500 творів. Серед них — 7 балетів, 5 опер, понад 20 симфонічних композицій.

У Києві ім'ям Рейнгольда Глієра названо музичне училище, де починалася його творча біографія і до розвитку якого він доклав великих зусиль.

Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»