chrome firefox opera safari iexplorer

21 січня – 30 років рухівському «Ланцюгові Єднання»

21 січня 2020 о 13:24

21 січня 1990 р. нескінченна людська вервиця простяглася від Софійської площі, вулицями Києва і далі — на Житомир, Рівне, Тернопіль – до Львова. В єдиному шерегу взялися за руки понад три мільйони простих українців та українок, засвідчуючи єдність духу, прагнення державності й незнищенність великої Ідеї – Соборності України.

Це був геніальний задум, і  українські патріоти  блискуче його втілили. 

Мені випали
щастя і честь промовляти цього дня на велелюдному мітингу, що відбувся на Софійській площі. 

Ось як це
було. 

Напередодні,
в суботу, я мала заняття в університеті (саме була зимова сесія у заочників).
Після семінару з української мови моя улюблена, незабутня викладачка Ольга Михайлівна
Пазяк,   знаючи про мої рухівські переконання,
спитала: «Завтра підете?» «Так!»- відповіла я. «І я піду», — усміхнулась вона.

…Якийся
час  я стояла в ланцюгу разом з іншими вздовж
проспекту Перемоги, близько готелю «Либідь». Потім рушила на віче. Вдалося протиснутись аж під сцену, в перші лави. Й тут
мене зі сцени побачив Д.В. Павличко:«О, наша рухівка-східнячка, пропустіть її, вона з
Луганська, хай виступить!» Мене буквально підняли на сцену, й перед
моїми очима постало безкрає людське море, і море прапорів, і мене охопили   такі радість і хвилювання – годі й казати! Коли оголосили, що
я з «крайнього  Сходу України», мені так
аплодували, як, мабуть, більше ніколи в житті…

Про що я
говорила? Про те, що   східні терени
також піднімаються, що нас підтримує багато шахтарів (і це тоді було правдою!), що Україна буде вільною, великою, соборною державою, і
нікому не вдасться нас роз'єднати. Коли я завершила виступ словами: «Слава
Україні!», здавалося, оте тричі «Слава!» у відповідь прогриміло не лише із краю
в край тодішнім січневим Києвом, а й крізь сім десятиліть – від Софійської
площі 1919-го…

Навряд чи хтось із присутніх на тому великому мітингу бодай на мить міг  уявити, що мине 24 роки, й наша Соборність буде під загрозою,
на Сході гримітиме війна, від куль окупантів гинутимуть сини й доньки України. Що до
влади прийдуть недолугі невігласи – «какаяразніца», котрі не тільки не
поділяють, а й зовсім не розуміють українського мислення, наших світоглядних
цінностей і переконань, зрештою, не знають і не хочуть знати, що таке Україна. 

Нові владці зневажають український народ, але найбільше
зневажають самих себе. Адже лише людині без найменшої самоповаги могло вилізти
з голови, що немає різниці, як називається вулиця, була б тільки асфальтована,
і немає різниці, під яким пам’ятником призначати побачення.

(Принагідно згадалось, як у 1989 р., коли компартійна влада боролася з Рухом, один мій земляк, відомий на цілий тодішній Союз шахтарський бригадир і Герой Соцпраці, заявив з телеекрана, імітуючи «хутірську говірку»: «Яка разниця, я й по-укрАінскі заговорю, лиш би ковбаса була по «два двадцять»». Тоді  йому з усіх усюд почали надходити посилки з ковбасою. 

І от минуло понад 30 років, і звідкись вигулькнула людина
іншого покоління, але така сама радянська – їй теж «какая разніца». І що цій
радянській людині надіслати – хіба пам’ятник Сталіну?..)

Тоді, 21 січня 1990-го, 
було морозяно й погідно. Помаленьку зривався сніжок. Раз-по-раз у небо злітали голуби,
й до них люди підносили свої просвітлені, прекрасні обличчя.

Так само, як
22 січня 1919-го. На тому самому вікопомному місці. З тою самою великою Вірою в
Україну.

Вірою, якої в нас нікому не спотворити, не  «віджати» й не відтяти.

Бо допоки в нас є Україна, а ми – в неї,  тяглість любові, прагнення волі й єднання – неперебутні,
неперервні й нездоланні.  

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

26 квітня

Інші дати
Леонід Плющ
1939 –  математик, публіцист, учасник правозахисного руху в СРСР. Дисидент. Член Ініціативної групи захисту прав людини, член Закордонного представництва Української Гельсінської групи.
Розгорнути
Народився Станіслав Тельнюк
(1935, с.Іскрівка Запорізька область – 1990) - український письменник, літературний критик, редактор, перекладач.
Розгорнути
Народився Микола Зеров
(1890, м.Зіньків Полтавська область - 1937) - український літературознавець, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії.
Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав. Газон алей і голе жовтоглиння, І в поводі прозорого каміння Зелені луки — як розлогий став. Ніколи так жадібно не вбирав Я красоти весняного одіння, Пісок обмілин, жовтобоке ріння, Брунатні лози і смарагди трав. (Микола Зеров)
Розгорнути