Микола Трублаїні (М.П. Трублаєвський) народився 12 (25) квітня 1907 р. в селі Вільшанка на Вінничині, в родині Петра Гнатовича та Марії Яківни Трублаєвських.
Сім’я жила бідно, тож невдовзі батько вирушив до Сибіру на заробітки. Хлопчика виховували мама та бабуся. Марія Яківна, сільська вчителька, часто брала малого з собою сина до школи, — нічого дивного, що у 5 років той уже вправно читав.
У 1915 р. Миколка Трублаєвський пішов учитися до Немирівської гімназії. Але навчання не закінчив – у п’ятому класі втік на фронт, аби разом із червоноармійцями «бити буржуїв». До фронту не доїхав: випав із потяга й сильно пошкодив ноги. Одужавши, повернувся до рідного села, вступив до комсомолу й поніс нову культуру в сільські маси: організував хату-читальню, створив і очолив місцеву самодіяльність, а в 16 років уже керував сільбудом (свого роду сільський клуб за тих часів).
У 1920—1922 рр., під час навчання у Проскурівському реальному училищі, Микола захоплюється журналістикою. Вінницькі газети — «Вісті ВУЦВК» та інші – друкують його дописи про сільське життя.
Невдовзі стає сількором газети «Червоний край», в якій 1924 р. була надрукована його перша розлога стаття «День Леніна».
Влітку 1924 р. Трублаєвські переїхали до райцентру М’ястківки (нині с. Городківка Крижопільського району). Тут Микола працює секретарем у клубі, створює гурток сількорів, організовує хату-читальню та гурток лікнепу («ліквідація неписьменності»), у селі Черепівка засновує комсомольський осередок.
У 1925 р. Микола Трублаєвський від редакції газети «Червоний шлях» їде навчатися до Харкова, на «Всеукраїнські курси журналістики». По завершенні навчання працює в редакції харківської газети «Вісті», вступає на фізико-математичний факультет Інституту народної освіти, бере участь у роботі літературного об’єднання «Молодняк».
1927 р. «Вісті» відрядили свого кореспондента М.Трублаєвського у двомісячну поїздку на Далекий Схід. «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» та інші кореспонденції публікує під псевдонімом Гнат Завірюха.
1927 р. до Харкова приїздить італійська робітнича делегація, супроводжувати яку доручають Трублаєвському. Саме італійці й «вигадали» псевдонім майбутньому письменникові, змінивши для зручності його прізвище на коротше і звичніше для вуха «Трублаїні».
1930 р. організовується експедиція на криголамі «Ф.Літке» до Арктики, на острів Врангеля. Місце кореспондента вже зайняте, але Микола знаходить вихід: швидко навчається професіям механіка, кочегара, вантажника і влаштовується на криголамі котельним днювальним.
Враження від подорожі стали основою майбутніх книг — «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», ««Ф.Літке» — переможець криги», а їхній автор за участь у екпедиції отримує медаль.
Арктика підкорила серце Трублаїні: 1932 р. він знову відвідав цей дивовижний край, у складі експедицій на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Життя людей на Півночі стало темою першого великого твору М.Трублаїні — повісті «Лахтак». З цією повістю Миколу Трублаїні 1934 р. прийняли до Спілки письменників.
У 1934—1936 рр. Трублаїні організував при Харківському палаці піонерів «Клуб юних дослідників Арктики», куди мріяли потрапити мало не всі підлітки міста. У клубі діяли гуртки льотчиків, штурманів, зв'язківців, а також географічний, топографічний і геологічний. За якийся час Трублаїні організував ще й «Клуб юних дослідників підводних глибин».
У травні 1940 р. М.Трублаїні вступив до ВКП(б), незабаром його призначають директором харківської філії видавництва «Радянський письменник».
У перші дні німецько-радянської війни М.Трублаїні вирушив на фронт. Був військовим кореспондентом фронтової газети «Знамя Родины». Восени 1941 р. в бою під с.Козолупівкою Токмацького району Запорізької області був тяжко поранений. Помер 5 жовтня 1941 р. в санітарному потязі.
Похований у братській могилі поблизу станції Ровеньки Луганської області.
Ім’ям М.Трублаїні названі вулиці в Києві та Хмельницькому, одна з київських дитячих бібліотек.
На кіностудії ім.О.Довженка у 1963 р. знято фільм «Юнга зі шхуни «Колумб»» за повістю Трублаїні «Шхуна «Колумб».
За свої 34 роки М.Трублаїні написав багато творів, осяяних романтикою подорожей і відкриттів. 9 збірок оповідань, кілька повістей, науково-фантастичний роман «Глибинний шлях» запалювали жагою пригод дитячі душі.
Він бачив романтичне у більшовизмі й не помічав — чи вперто намагався не помічати — його кривавої, нелюдської суті. А водночас, по-дитячому захоплювався романтикою далеких подорожей і незвіданих країв, радо знайомив зі своїми героями – звичайними людьми, веселими, щирими у дружбі, сильними й відважними.
Словом, учив своїх юних і дорослих читачів бути справжніми.
Олена Бондаренко, Громадський рух «Рідна країна»