chrome firefox opera safari iexplorer

9 квітня – 140 років від дня народження Голови Уряду УНР в екзилі Андрія Лівицького

09 квітня 2020 о 07:29
istpravda.com.ua

Український політичний і державний діяч, урядовець часів Української Революції 1917—1921 р.р., очільник місії УНР на переговорах з Польщею 1919-20р.р., голова уряду УНР в екзилі, — Андрій Миколайович Лівицький народився у хуторі Красний Кут неподалік с. Ліпляве Золотоніського повіту тодішньої Полтавської губернії (нині Черкаська область). Походив із давнього козацького роду.

Навчався у Прилуцькій гімназії, колегії Павла Ґалаґана в Києві, на математичному та правничому факультетах Київського університету Св. Володимира.

Брав активну участь у діяльності української студентської громади. За політичну діяльність двічі був ув’язнений, затим висланий до Полтавської губернії під нагляд поліції. По завершенні навчання в університеті працював у судових установах Лубен, Харкова, мировим суддею Золотоніського повіту.

Один із засновників Революційної української партії (РУП). Від 1905 р. – один із лідерів УСДРП.

Член Української Центральної Ради. Був призначений Полтавським губернським комісаром. Входив до складу української делегації на переговорах у Брест-Литовську.

З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського А.Лівицький був усунутий з посади губернського комісара. Увійшов до опозиційного гетьманській владі Українського національного союзу. Під час антигетьманського повстання виконував обов’язки повітового і губернського комісара на Полтавщині.

За часів Директорії призначений  міністром юстиції, заступником голови Ради Міністрів в уряді Бориса Мартоса, керував Міністерством закордонних справ і Міністерством юстиції УНР. У жовтні 1919 р. очолив дипломатичну місію УНР у Польщі.

 Про умови, в яких доводилося працювати місії А.Лівицького, свідчить один із його листів до Голови Ради народних міністрів УНР І.Мазепи (квітень 1920р.): «…Праця моя у Варшаві вже, нарешті, дає реальні наслідки, вже наближається до бажаного кінця, але сили обмежуються… Хоч і тяжко на Вкраїні, але далеко не легше, ніж в цьому пеклі, при цьому страждаєш від відповідальності, в атмосфері загальної недовіри і бездіяльності, стабільної критики. Через те, які умови не пропонують поляки, ми їх не приймемо без згоди правительства і громади. З легкою совістю можна сказати Вам, що за ці два місяці я працюю в каторговій, я зробив все те, що можливо підняв усі політичні кола польські без ріжниці напрямків....»

11 лютого 1920 р. в Кам’янці-Подільському Андрій Лівицький, разом із іншими представниками Уряду УНР — Іваном Огієнком, Ісааком Мазепою, Осипом Безпалком — був заарештований за наказом польського головного комісара Волині та Подільського фронту А.Мінкевича. Через місяць українська дипломатична місія у Варшаві отримала офіційне вибачення МЗС Польщі за «прикрий випадок».

22 квітня 1920 р. А.Лівицький підписує від Української Народної Республіки союзний договір з Польщею.

В уряді УНР (голова – В’ячеслав Прокопович) обіймав посади заступника голови Ради Міністрів та міністра юстиції.

По трагічному для України Зимовому поході кінця 1921 р. наполіг на продовженні діяльності українського уряду у вигнанні.

Після убивства Симона Петлюри (1926р.) Андрій Лівицький очолив Уряд УНР в екзилі — став Головою Директорії УНР і Головним Отаманом військ УНР та головою Державного Центру УНР у вигнанні.

Мешкав у Варшаві під наглядом польської поліції, аж поки після Другої світової війни не переїхав до Німеччини.

Державний Центр УНР в екзилі А.Лівицький очолював упродовж 1926-54 р.р... В 1948 р. ініціював – разом з І.Мазепою – створення Української Національної Ради – законодавчого органу в складі Державного Центру УНР, головною метою якого було відновлення незалежної Української держави з демократичним устроєм, об’єднавши для цього всі українські самостійницькі сили.

А.М.Лівицький помер 17 січня 1954 р. в Карлсруе, ФРН. Був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені, згодом перепохований на українському меморіальному цвинтарі в Баунд-Брук, що неподалік Нью-Йорка.

Ім’ям Андрія Лівицького названа одна з вулиць м. Канева.

 

 Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

17 грудня

Інші дати
День пам’яті Великомучениці Варвари
Свята Варвара - християнська свята, великомучениця. 306 року в юному віці у м. Іліополі (Мала Азія) постраждала за сповідання віри Христової — за присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник Діоскор. Відразу після її мученицької кончини діва Варвара стала вшановуватися християнами, як свята великомучениця. Святість діви Варвари засвідчувалася також багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці. З 1960 р. мощі святої великомучениці Варвари перебувають у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Розгорнути
День працівника державної виконавчої служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи значення органів державної виконавчої служби у забезпеченні виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України і громадськості…» згідно Указу Президента України «Про День працівника державної виконавчої служби» від 22 липня 2009 р. № 569/2009.
Розгорнути
Народився Данило Щербаківський
(1877, с.Шпичинці, Житомирська область – 1927) – етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музичний діяч. Автор понад 40 друкованих наукових досліджень та десятки рукописів («Козак Мамай», «Українські дерев»яні церкви», «Символіка в українському мистецтві», Український килим» та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Новаченко
(1898, м.Буринь, Сумська область – 1966) - український ортопед-травматолог. Праці присвячено питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.
Розгорнути
Народився Юрій Шерех (Шевельов)
(1908, м. Харків - 2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Автор фундаментальних наукових праць "Предісторія слов'янської мови: історична фонологія загально-слов'янської мови", "Історична фонологія української мови" та ін.
Розгорнути

Новини Дивитися всі