«Шляхи мої неміряні,
гори мої неважені,
звірі мої не наджені,
води мої не ношені,
риба у їх не ціджена,
птахи мої не злякані,
діти мої не лічені,
щастя моє не злежане…
Оце така я в тебе матінка,
в руці Господній
Україна синєнебая!»
Тодось Осьмачка
У народі 16-того травня колись казали, що «з Тимофія є вже всім велика надія», – надія на тепло та гарний врожай. А також підмічали, якщо цього дня сонячно й тепло, то така погода буде і в кінці місяця. «Коли на Мавру цвіте черемха – зажди холод живе». Наші пращури вважали, що цвіт черемхи холод приносить.
За церковним календарем, 16-го травня вшановують мучеників Тимофія і Мавру; преподобного Феодосія, ігум. Києво-Печерського; преподобного Петра, чудотворця, єп. Аргоського; ікони Божої Матері – Успіння Києво-Печерської, принесеної з Царгорода, Києво-Печерської (з предстоящими Антонієм і Феодосієм) та Свенської.
Іменинниками 16 травня є:
Мавра, Тимофій, Петро, Феодосій.
16 травня народились:
1817 – Микола Костомаров – український історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч. Автор «Книги буття українського народу».
«Бо не хотіла Україна іти услід язиков, а держалась закону божого, і всякий чужестранець, заїхавши в Україну, дивувався, що ні в одній стороні на світі так щиро не молються богу, ніде муж не любив так своей жони, а діти своїх родителей». (Микола Костомаров)
1895 – Тодось Осьмачка – український письменник, прозаїк, перекладач. Книги поезій: «Круча», «Скитські вогні», «Клекіт», «Сучасникам», поеми «Поет», «Китиці часу», «Із-під світу»; повісті: «Старший боярин», «План до двору», «Ротонда душогубців»; переклад «Макбета» В. Шекспіра.
Події 16 травня в Україні:
2004 – українська співачка Руслана Лижичко здобуває для України першу перемогу в музичному конкурсі «Євробачення», отримавши переможних 280 балів на підставі телеопитування, яке проводилось в 36 країнах.
2008 – Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.
Події 16 травня:
1686 рік – У Москві між Московією та Річчю Посполитою підписано «Вічний мир».
1920 рік – Жанну д’Арк канонізовано римською католицькою церквою.
1929 рік – У США відбулася перша церемонія вручення «Оскарів».
1975 рік – Японка Юнко Табеї стала першою жінкою, яка підкорила Еверест.
1985 рік – Підписаний Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про посилення боротьби з пияцтвом».
Чи знаєте ви, що:
Історія кохання Костомарова вразила уяву не одного письменника і покладена в основу романів Д. Мордовця «Професор Ратмиров» і В. Домонтовича (В. Петрова) «Аліна і Костомаров.»
Аліна Крагельська народилася в польській родині і була не тільки надзвичайно вродливою, але й талановитою. Вперше Костомаров побачив її у випускному класі приватного зразкового пансіону, де він викладав історію, але дати волю почуттям не міг: він – учитель, вона – учениця.
Вдруге доля звела їх під час відпочинку у 1846 році в Одесі. На той час Микола Іванович був уже професором Київського університету. Під час зустрічі вони вирішили, повернувшись до Києва, одружитися. Однак за день до весілля 29 березня 1847 року його заарештували як члена Кирило-Мефодіївського братства і відправили у заслання. Аліна була готова розділити долю коханого, проте Костомаров не хотів ускладнювати її життя. Крім того, як глибоко релігійна людина, не хотів брати шлюб без благословення Аліниних батьків, які були категорично проти, щоб донька вийшла заміж за арештанта.
Втретє Костомаров зустрівся з коханою аж через 26 років після смерті її чоловіка. Він продовжував кохати Аліну, проте на взаємність не розраховував. Але під час їхньої зустрічі з’ясувалося, що це не так. Її кохання також витримало випробування часом. У травні 1875 року Микола Костомаров обвінчався з Аліною – або, точніше, Галиною, як він почав називати свою дружину. Вони щасливо прожили десять років. 19 квітня 1885 року Микола Іванович Костомаров помер. А їхні стосунки підтвердили істину, яка нерідко піддається сумніву: є таки одна любов на все життя.
Ще цікавий факт. Микола Костомаров народився кріпаком. Матір його, Тетяну Петрівну Мельник, кріпачку, покохав місцевий поміщик, дворянин Іван Петрович Костомаров. Лише згодом він одружився на ній, проте, син його, Микола, ще довго юридично залишався у кріпацькому стані.
«Рідна країна»
