hromadske.radio
Весна 1944 року. До Криму увійшли війська 4-го Українського фронту та
Окремої Приморської армії. 10 травня
нарком внутрішніх справ доповів Й.Сталіну: «Враховуючи
зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу, та виходячи із
небажаності подальшого проживання кримських татар у прикордонній окраїні
Радянського Союзу, НКВС СРСР вносить на ваш розгляд проект рішення ДКО про
виселення усіх татар з території Криму. Вважаємо доцільним
розселити кримських татар як спецпоселенців у районах Узбецької РСР для
використання на роботах як в сільському господарстві – колгоспах, радгоспах,
так і в промисловості та на будівництві»
11 травня
1944 р. Державний комітет оборони СРСР ухвалив таємну постанову № 5859сс «Про кримських татар». У
ній кримські татари звинувачувалися у масовому колаборантстві під час окупації
Криму нацистами, дезертирстві з лав Червоної армії, зрадництві. Жодних доказів цього не існувало. Але звинувачення
давало «підстави» виселити з рідного краю цілий народ.
Для виконання операції було задіяно 5 тис. оперативних
працівників НКВС та НКДБ СРСР та понад 20 тис. солдат і офіцерів внутрішніх
військ НКВС.
Згідно з графіком операція мала розпочатися вранці 18 травня. Однак у деяких населених
пунктах виселення корінного населення розпочалося пізно ввечері 17 травня.
Свідки тих трагічних подій згадують, що увечері 17 травня
в Сімферополі з’явилося багато вантажівок і
солдат. Серед ночі до татарських
осель почали вдиратися групи солдат на чолі з офіцерами, які зачитували «наказ»
і попереджали, що зібратися треба за 10
-15 хвилин. Люди сиділи просто неба до світанку, потім їх саджали у вантажівки
і везли на станцію…
18 травня 1944 р. Л. Берія прозвітував Й. Сталіну про початок «детатаризації»
Криму. 20 травня заступник наркома ВС СРСР І. Сєров та заступник наркома ДБ СРСР Б. Кобулов доповіли
«вождеві», що
депортація кримських
татар завершена о 16.00. Протягом 3-х діб було переселено 180 тис. людей. 70 ешелонів, по 50 вагонів кожен, заповнені депортованими
так, що можна було тільки сидіти. Потяги мчали повз порожні села, де моторошно
вили собаки і волала худоба…
21 травня Держкомітет
оборони СРСР ухвалив постанову про додаткове переселення
кримських татар.
Загальна
кількість вивезених становила понад 191 тис. осіб. Водночас було заарештовано як «антирадянський елемент»
майже 6 тис. осіб. Невдовзі почали переселяти на схід усіх
кримських татар, що мешали в інших республіках Союзу. За найсучаснішими підрахунками дослідників,
усього зазнали депортації близько 200 тисяч кримських татар.
Переїзд на чужину
відбувався у жахливих умовах: не було як не те
що помитися – справити природні потреби. Воші, голод, спрага, хвороби,
величезна смертність. Під час коротких зупинок солдати викидали небіжчиків з
вагонів, і потяг рушав. За час перевезення загинуло майже 8 тисяч людей. На «новому
місці» виселених чекали страшенна спека влітку і дика холоднеча взимку, голод,
напади змій та скорпіонів, тиф, малярія, інші тяжкі хвороби. У 1944-46р.р. загинуло 44
тис. 887 депортованих — 19,6 %. Понад 2/3 виселених скерували до Узбецької РСР. Чимало людей «передали для трудового використання» — у шахтах, на заводах та будівництві. Жодних умов для праці та побуту не було.
Під час виселення кожній родині дозволили взяти з собою «особисті речі, одяг, побутовий
інвентар, посуд та харчі в кількості до 500 кг». Тож усе майно депортованих залишилося і було конфісковане, а просто
кажучи – розграбоване. У кримських татар вилучили: понад 80 тис. будинків;
понад 34 тис. присадибних будиночків; близько 500 тис. голів худоби; всі запаси
їжі, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельні матеріали,
десятки тисяч тонн сільськогосппродукції.
Було знищено 112 особистих бібліотек; 646 бібліотек у початкових і 221 у
середніх школах; закрито 360 читалень, а в містах
і райцентрах – понад 9 тис. шкіл і 263 клуби. Ліквідовано мечеті у Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі,
Феодосії, практично в усіх селах. На місце виселених кримських татар до півострова прибули переселенці –
переважно з Брянської, Воронезької,
Ростовської, Тамбовської областей Росії: 17 тис. 40 сімей (62 тис. 104 особи).
Радянські репресії поставили кримських татар як національну
спільноту перед загрозою
вимирання. Проти кримськотатарського народу був вчинений
геноцид.
Крім кримських татар, були депортовані також греки, вірмени, болгари — загалом 37 тис. 455 осіб. Після виселення тривала політика, скерована на знищення історичної пам’яті, мови, культури і національної свідомості депортованих народів. За короткий термін були перейменовані всі населені пункти, назви яких пов’язувалися з депортованими. Усього 11 районів та райцентрів, 1 062 села у 26 районах.
Депортовані отримували статус спецпоселенців довічно. Указ
Президії Верховної Ради СРСР «Про кримінальну відповідальність за втечі з місць
обов’язкового постійного поселення осіб, виселених у віддалені райони
Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» передбачав покарання у вигляді 20 років каторжних робіт.
Режим спецпоселення був скасований лише навесні 1956 р. Однак звільнення з-під адміністративного нагляду не передбачало права на компенсацію майна. Більше того, депортованим не дозволялося повертатися до рідних місць. Заборона юридично діяла до 1974 р., а фактично - до 1989р.
18 травня 2012 року відбувся один із наймасовіших заходів — жалобний мітин з нагоди трагічного дня депортації у Сімферополі за участі майже 30 тисяч осіб. Микола Томенко підтримав кримськотатарський народ і на мітингу сказав, сподіваємось пророчі слова:
«Вірю, що українці й кримські татари повернуть наш Крим!»
Після російської анексії Криму корінний народ півострова – кримські татари – знову був репресований. Арешти і вбивства активістів Меджлісу, терор і переслідування, утиски щодо населення…
За
матеріалами інтернет-видань
