chrome firefox opera safari iexplorer

«Сонячний» актор із трагічною долею: 3 травня 1900 року народився Микола Яковченко

03 травня 2020 о 08:00
discoverukraine.com.ua

За чотири роки до смерті Яковченку влаштували   творчий вечір на сцені рідного театру І.Франка. Того, з якого артиста «вивели за штат», але все одно рідного і єдиного. А 27 листопада 1970 р. йому, давно вже справді народному, «дали» звання народного артиста.  Але було вже пізно…

Життя витікало з нього, як пісок крізь пальці, як вода у пісок. Від 1946 р., коли померла його Танечка – безцінна і єдина на все життя – він так і не навчився жити. Хіба що – в театрі. Хіба що – при чарці…

Сергій Параджанов назвав його українським Чарлі Чапліном; Микола Зарудний — «найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних».   

У скверику біля театру ім.І.Франка розташований один із наймиліших киянам і гостям пам’ятник: актор присів перепочити на лавці, а біля його ніг умостилась улюблена такса Фанфан.  До речі, дуже подібний пам’ятник встановлено і в Прилуках, рідному місті  Миколи Федоровича.

М.Ф.Яковченко народився 3 травня 1900р. в містечку Прилуки Полтавської губернії (нині Чернігівська область). Батько Федір Іванович був помічником керуючого астраханським рибним промислом, мама Параскева Іванівна займалася домашнім господарством та вихованням дітей, яких у родині було п’ятеро (крім Миколи —  брат і троє сестер).

Походив Микола Яковченко з козаків, родина була набожною й патріархальною. З-поміж релігійних свят, яких у  сім’ї дотримувалися неухильно, Миколка найбільше любив день св.Миколая – і тому, що іменини, й тому, що добрий Миколай  приносив подарунки (щоправда, розбишакуватому хлопчикові й різочки часом перепадали). 

1912 року Микола вступив до Другого Прилуцького вищого початкового училища імені Кислих. По закінченні навчання до престижної Першої Прилуцької чоловічої класичної гімназії не вступив – успішність не дозволила. Тож далі вчився у міській єврейській гімназії, де «відмінно» мав лише із Закону Божого та поведінки, проте вивчив грецьку, німецьку та французьку мови й латину, а ще – всерйоз захопився  аматорським акторством, до чого виявив неабиякий хист. Мав сильний  голос: коли співав у церковному хорі, парафіяни ходили не лише помолитись, а й послухати Яковченка.

У революційні часи Микола Яковченко нібито працював у червоноармійському санітарному потягу. Але часом у вузькому колі  демонстрував  свої високі царські нагороди – два Георгіївські хрести – й   захоплено та зі знанням справи розповідав про військо білого генерала Шкуро.

1918р. відбувся дебют майбутнього актора – на прилуцькій аматорській сцені. Затим була трупа Пилипа Хмари, яка спочатку ставила п‘єси Л.Андрєєва, а з 1919р. перейшла на український репертуар. 

У 1920-27р.р. М.Яковченко працював у багатьох театрах – Лубенському, Харківському, Черкаському, Чернігівському, Сімферопольському…  1927р. починає служити в Київському (згодом академічному) українському театрі ім.І.Франка. 1931-го актора запросили до Харківського театру революції. Того ж року одружився з красунею Тетяною Євсеєнко, на 10 років молодшою, яка стала не «половинкою» — всім його єством. Наступного року у Тетяни та Миколи Яковченків народилася донька Ірина.

Це був час кохання, любові, натхнення. Актор багато і   працює, грає в усіх спектаклях театру. 1933р., після ролі Вурма у «Підступності й коханні» Ф.Шіллера дістає запрошення від відомого режисера Леся Курбаса до  Харківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка. 

1934р. Микола Яковченко повернувся до Києва. В театрі ім.І.Франка його зустріли з радістю. Лише у виставі «Платон Кречет» за п’єсою О.Корнійчука зіграв 100 разів.    

1937р. народилася друга донька Яковченків – Юнона, Юнна.   

Був на радянсько-фінській війні, повернувшися, служив у Київському державному театрі музичної комедії.  

Восени 1940р. доля знову привела М.Яковченка до театру  І.Франка.  Під час Другої світової з «франківцями» брав участь у поїздках фронтових театральних бригад.   

Звання заслуженого артиста отримав 1943р...

Микола Яковченко зажив слави неперевершеного комедійного актора,  створивши незабутні образи у фільмах «За двома зайцями», «Вечори на хуторі біля Диканьки», у спектаклях «Фараони», «В степах України» та багатьох інших.

Потім  Миколу Яковченка «вичистили» за штат театру. Запрошували тільки на «разові» ролі. Писав у щоденнику: «Сумую, немає ролей, туга…»

Молодша донька Юнона, актриса театру І.Франка, дбайливо опікувалася батьком і дуже засмучувалася, що він здружився з оковитою…

Помер Микола Федорович 1974р. від перитоніту, під час операції. Рушаючи до операційної, промовив: «Клоун іде на манеж». Це була його остання фраза…

Олена Бондаренко, 

Громадський рух «Рідна країна»

22 грудня

Інші дати
Народився Данило Самойлович
(1744, с.Янівка, Чернігівська область - 1805) – український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного щеплення.
Розгорнути
Народилася Марко Вовчок (Марія Вілінська)
(1833, Росія – 1907) – українська письменниця. Автор повістей «Інститутка», «Кармелюк», «Невільничка», «Сава Чалий».
«Вже нігде нема такого широкого степу, веселого краю, як у нас. Таки нема, нема, нема та й нема! Де такі тихії села? де такії поважнії, ставнії люде? Де дівчата з такими бровами? Згадати любо, побачити мило, тільки що жити там трудно» (Марко Вовчок)
Розгорнути
День енергетика
Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників енергетики та електротехнічної промисловості України…» згідно Указу Президента України «Про День енергетика» від 12 листопада 1993 р. № 522/93.
Розгорнути
День працівників дипломатичної служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи важливу роль працівників дипломатичної служби України у підтриманні мирного і взаємовигідного співробітництва України з членами міжнародного співтовариства, забезпеченні при цьому національних інтересів і безпеки України, а також захисті прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном…» згідно Указу Президента України «Про День працівників дипломатичної служби» від 21 листопада 2005 р. № 1639/2005.
Розгорнути