Талановита артистка балету, хореограф Оксана Миколаївна Вікул народилася у м. Кам’янці-Подільському на Хмельниччині.
Донька Миколи Вікула, відомого хіміка, автора «Російсько-українського словника термінів фізики і хімії», одного із засновників ОУН.
Онука о.Павла Вікула, православного священика.
Дружина журналіста, мецената, церковного діяча Олександра Воронина-Варавви.
1923р. Оксана разом з матір’ю емігрувала до Праги. Навчалася в Українському вільному університеті. Брала уроки балету у відомих педагогів-хореографів Єлизавети Нікольської, Анатолія Демо-Довгопільського. Займалася у студії пластичного мистецтва.
Від 1944р. мешкала в Німеччині. Працювала у професійному театрі В.Заварихіна в Новому Ульмі, від 1947р. навчалась у його ж таки балетній школі в Мюнхені.
1950р. переїхала до Сполучених Штатів Америки. Виступала як солістка.
Авторка танців «Солоха», «Невдале побачення», «Куць», «Подолянка», «Верховино», «Обрядові українські дохристиянські танці» («Свято княгині Ольги»), «Молитва до Лади», «Ярило» та інших, у яких талановито інтерпретувала в модерному стилі українські дохристиянські вірування та народні традиції.
Написала низку статей, присвячених танцю, найвідоміша з них — «Український народний танець: обряд і розвага».
Авторка книги спогадів «Дороги».
Померла Оксана Вікул 21 вересня 2001р. в містечку Силвер Спрінг (штат Мериленд, США).
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух «Рідна країна»