chrome firefox opera safari iexplorer

Рідному Прапорові – в Його День

23 серпня 2020 о 20:49
vezha.ua

Сусідка знизу від раннього ранку намагається довгим патиком (імовірно, шваброю) закинути мого Прапора назад, мені до балкона. В неї це не виходить. Тоді вона товстим голосом волає: «Убєрі тряпку сваю, тварь бєндєровская! Она мнє свєт застіт!». Коли вітер усе ж час від часу завіює Прапора мені на балкон, вона зловтішно видає очевидну контраверсію: «Ага, сволочь, улєтєл? Єсть Бог на свєтє!..» 

Події відбуваються у столиці незалежної України – місті Києві —  23 серпня 2020 року.

Надворі офіційне свято – День Державного Прапора України.

Минулого вечора мер Кличко піднімав найбільший  в Україні прапор – 24 кв.м (щоправда, наступного дня виявилося, що Одеса обійшла – їхній мав 29 кв. м завбільшки). Під час урочистої церемонії були тулумбаси, промови від різних представників і представниць, Гімн України у виконанні, здається, пані Наталії Кличко…

От лише Прапорові не було як розмаятися, злетіти гордо і радісно, змушуючи присутніх  згадати всі наші поразки і перемоги, й засміятись, і заплакати, і вкотре відчутися українцями та українками й непохитно повірити в себе…

В  темряві, коли відбувалося дійство, Прапорові не було видко нашого сліпучого українського неба…

Влада має давати людям – усім і кожному та кожній окремо – сигнал любові до свого, святого, рідного. Це така річ, яку ані зіграти, ані прочитати з папірчика.

Одне — як «Слава Україні!» виголошує Чорновіл, і геть інше — Зеленський.

Якщо влада нещира — їй немає віри, що вона стане, в разі потреби, разом зі своїм народом на захист рідної країни. Тож одні не почуваються в безпеці. Інші – свідомо йдуть   захищати Україну самотужки, бо  влада на той час вже почуватиметься безпечно деінде. Ще інші – як от моя сусідка-«зубрівка»  (була така почвара – «За Україну, Білорусь, Росію», з Кремля фінансована) – озброюються шваброю і звичними для них російськими матюками, плекаючи надію в такий безумний спосіб «всьо вєрнуть в СССР»…

Але — попри нещирість і неукраїнськість  влади, попри сичання прокремлівської гиді, що повилазила зі своїх закамарків, зачувши поблажливе: «Какаяразніца» — мій рідний Прапоре, ми є.

І ми не впустимо Тебе зі своїх рук.

Олена Бондаренко,

Громадський рух «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

11 липня

Інші дати
Борис Нечерда
1939 – український поет-шістдесятник. Лауреат Шевченківської премії.
 
Розгорнути
Народився Петро Левченко
(1856, м.Харків - 1917) – український живописець-пейзажист, графік, майстер інтер'єрних композицій («Глухомань», «Вечір. Сльота», «На Харківщині», «Водний млин»).
«Глупiсть тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з величезної кiлькостi любителiв її осягає» (Григорій Сковорода)
Розгорнути
Народився Степан Колесников
(1879, с. Адріанопіль Луганської обл. - 1955) - український живописець. Зробив значний внесок у розвиток західного мистецтва.  Картини "Весна", "На кладці", "Напровесні".
Розгорнути