chrome firefox opera safari iexplorer

Рідному Прапорові – в Його День

23 серпня 2020 о 20:49
vezha.ua

Сусідка знизу від раннього ранку намагається довгим патиком (імовірно, шваброю) закинути мого Прапора назад, мені до балкона. В неї це не виходить. Тоді вона товстим голосом волає: «Убєрі тряпку сваю, тварь бєндєровская! Она мнє свєт застіт!». Коли вітер усе ж час від часу завіює Прапора мені на балкон, вона зловтішно видає очевидну контраверсію: «Ага, сволочь, улєтєл? Єсть Бог на свєтє!..» 

Події відбуваються у столиці незалежної України – місті Києві —  23 серпня 2020 року.

Надворі офіційне свято – День Державного Прапора України.

Минулого вечора мер Кличко піднімав найбільший  в Україні прапор – 24 кв.м (щоправда, наступного дня виявилося, що Одеса обійшла – їхній мав 29 кв. м завбільшки). Під час урочистої церемонії були тулумбаси, промови від різних представників і представниць, Гімн України у виконанні, здається, пані Наталії Кличко…

От лише Прапорові не було як розмаятися, злетіти гордо і радісно, змушуючи присутніх  згадати всі наші поразки і перемоги, й засміятись, і заплакати, і вкотре відчутися українцями та українками й непохитно повірити в себе…

В  темряві, коли відбувалося дійство, Прапорові не було видко нашого сліпучого українського неба…

Влада має давати людям – усім і кожному та кожній окремо – сигнал любові до свого, святого, рідного. Це така річ, яку ані зіграти, ані прочитати з папірчика.

Одне — як «Слава Україні!» виголошує Чорновіл, і геть інше — Зеленський.

Якщо влада нещира — їй немає віри, що вона стане, в разі потреби, разом зі своїм народом на захист рідної країни. Тож одні не почуваються в безпеці. Інші – свідомо йдуть   захищати Україну самотужки, бо  влада на той час вже почуватиметься безпечно деінде. Ще інші – як от моя сусідка-«зубрівка»  (була така почвара – «За Україну, Білорусь, Росію», з Кремля фінансована) – озброюються шваброю і звичними для них російськими матюками, плекаючи надію в такий безумний спосіб «всьо вєрнуть в СССР»…

Але — попри нещирість і неукраїнськість  влади, попри сичання прокремлівської гиді, що повилазила зі своїх закамарків, зачувши поблажливе: «Какаяразніца» — мій рідний Прапоре, ми є.

І ми не впустимо Тебе зі своїх рук.

Олена Бондаренко,

Громадський рух «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути