chrome firefox opera safari iexplorer

Рідному Прапорові – в Його День

23 серпня 2020 о 20:49
vezha.ua

Сусідка знизу від раннього ранку намагається довгим патиком (імовірно, шваброю) закинути мого Прапора назад, мені до балкона. В неї це не виходить. Тоді вона товстим голосом волає: «Убєрі тряпку сваю, тварь бєндєровская! Она мнє свєт застіт!». Коли вітер усе ж час від часу завіює Прапора мені на балкон, вона зловтішно видає очевидну контраверсію: «Ага, сволочь, улєтєл? Єсть Бог на свєтє!..» 

Події відбуваються у столиці незалежної України – місті Києві —  23 серпня 2020 року.

Надворі офіційне свято – День Державного Прапора України.

Минулого вечора мер Кличко піднімав найбільший  в Україні прапор – 24 кв.м (щоправда, наступного дня виявилося, що Одеса обійшла – їхній мав 29 кв. м завбільшки). Під час урочистої церемонії були тулумбаси, промови від різних представників і представниць, Гімн України у виконанні, здається, пані Наталії Кличко…

От лише Прапорові не було як розмаятися, злетіти гордо і радісно, змушуючи присутніх  згадати всі наші поразки і перемоги, й засміятись, і заплакати, і вкотре відчутися українцями та українками й непохитно повірити в себе…

В  темряві, коли відбувалося дійство, Прапорові не було видко нашого сліпучого українського неба…

Влада має давати людям – усім і кожному та кожній окремо – сигнал любові до свого, святого, рідного. Це така річ, яку ані зіграти, ані прочитати з папірчика.

Одне — як «Слава Україні!» виголошує Чорновіл, і геть інше — Зеленський.

Якщо влада нещира — їй немає віри, що вона стане, в разі потреби, разом зі своїм народом на захист рідної країни. Тож одні не почуваються в безпеці. Інші – свідомо йдуть   захищати Україну самотужки, бо  влада на той час вже почуватиметься безпечно деінде. Ще інші – як от моя сусідка-«зубрівка»  (була така почвара – «За Україну, Білорусь, Росію», з Кремля фінансована) – озброюються шваброю і звичними для них російськими матюками, плекаючи надію в такий безумний спосіб «всьо вєрнуть в СССР»…

Але — попри нещирість і неукраїнськість  влади, попри сичання прокремлівської гиді, що повилазила зі своїх закамарків, зачувши поблажливе: «Какаяразніца» — мій рідний Прапоре, ми є.

І ми не впустимо Тебе зі своїх рук.

Олена Бондаренко,

Громадський рух «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

13 червня

Інші дати
13 червня відзначають:
  • День визволення Маріуполя від російських окупантів.
  • Міжнародний день поширення інформації про альбінізм.
Розгорнути
Володимир Правик
1962 –  герой-пожежник, ліквідатор аварії на ЧАЕС. Герой Радянського Союзу.
Розгорнути
Марія Грінченко
1863 – Марія Грінченко (М. Загірня, М. Чайченко) – письменниця, перекладачка, дружина і помічниця Б. Грінченка. Авторка віршів, оповідань, повісті «В шахтах», спогадів про І. Нечуя-Левицького, В. Самійленка.
Розгорнути
Народився Василь Моруга
(1947, с. Сонцеве Донецької обл. - 1989) - український письменник, перекладач, журналіст. Автор поетичних збірок, документальної повісті "розкажи мені, поле", казок для малят. Тривалий час був головним редактором дитячого журналу "Барвінок".
Розгорнути
Народився Марко Черемшина (Семанюк Іван Юрійович)
(1874, с.Кобаки, Івано-Франківська область – 1927), український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Автор збірок «Карби», «Верховина» та ін.
 
«Етнографічних матеріалів я не збирав, бо сам був тим матеріалом, пересякнувши наскрізь народними піснями та казками із самого малку. Я виріс серед співанок, та казок, та сопілок, вдихав їх в себе і віддихав ними». (Марко Черемшина)
Розгорнути

Новини Дивитися всі