ru.wikipedia.org
Березін Юхим Йосипович (сценічний псевдонім — Штепсель; 11.11.1919, м. Одеса — 22.05.2004, м. Тель-Авів, Ізраїль) — актор естради та кіно, артист розмовного жанру.
У 1941 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Під час Великої Вітчизняної війни виступав на фронті в складі ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту (разом з Ю. Тимошенком у складі творчого гумористично-сатиричного дуету «Галкін і Мочалкін»). З 1946 р. виступав у складі творчого дуету «Тарапунька і Штепсель». У 1946—1948 рр. — режисер Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки, пізніше — актор і головний режисер Української республіканської естради. Лауреат Сталінської премії (1950), народний артист УРСР (1961). У 1991 р. виїхав до Ізраїлю, де жив до кінця життя.
У складі творчого дуету «Тарапунька і Штепсель» виконував численні естрадні сатиричні та гумористичні мініатюри, інтермедії, вистави («Везли естраду на декаду», «Рівно двадцять з гаком», «Хвилюйтесь, будь ласка» та ін.). У кіно дебютував у 1939 р. (роль у фільмі «Гомони, містечко»). Разом з Ю. Тимошенком грав у кінокомедіях «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (1953), «Веселі зірки» (1954), «Пригода з піджаком Тарапуньки» (1955), «Штепсель женить Тарапуньку» (1957), «Їхали ми, їхали» (1962), «Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя» (1970), «Від і до» (1976) та ін.
Популярність дуету була приголомшливою: листи Штепселю і Тарапуньці приходили з усієї країни, а фабрики іграшок виточували тисячі дерев'яних зображень артистів. Понад сорок років дует проіснував на сцені завдяки таланту, блискучому почуттю гумору, працездатності артистів.
Юрій Тимошенко і Юхим Березін познайомилися на студентській капуснику: обидва артиста вчилися в Київському театральному інституті. Майбутній Тарапунька (Тимошенко) виступав з комічною сценкою про постового регулювальника на людному перехресті, а майбутній Штепсель грав роль Лебедя в гумористичній замальовці «Мисливець і лебідь». Тимошенко підійшов до Березіна зі словами: «Якщо ми на сцені будемо удвох, то і сміху в залі для глядачів буде в два рази більше». Це був початок творчої спілки, яке проіснувало на сцені більше сорока років.
poltava365.com
У 1941 році, як раз після закінчення інституту, Тимошенко і Березін як артисти ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту гастролювали по військовим частинам. З метою підтримати бойовий дух солдатів вони придумали нові образи для своїх виступів — життєрадісних, життєлюбних і оптимістичних кухаря Галкіна і банщика Мочалкіна. Серед номерів також були і сценки, що висміюють фашистів: так, в пісні «Краще Було б не ходить» співається (від імені ворога) про те, що якби фашисти знали, як їх будуть бити, то ніколи не пішли б на українську землю.
