Майбутній літератор походить із с. Городище (нині Недригайлівський район на Сумщині). В родині було десятеро дітей. Пізніше Пилип згадував: батьки замикали малих у хаті, лишивши по окрайцю хліба, а самі йшли працювати на пана, за «шостий сніп». Коли мама відпочивала – не знав: вона і вночі готувала їсти, прала, латала вбогу одежину… …
Під час навчання у двокласній земській школісвоїми неабиякими здібностями хлопець впав у око місцевому священикові, що викладав Закон Божий. Батюшка вирішив, що з Пилипа колись може бути «великий світильник церковний».Тож за його порадою хлопця віддали до Роменського духовного училища, звідки був виключений за бунтівництво.
Однак – на прохання батьків – вступив до Полтавської семінарії. Найголовнішим місцем тут для юнака стала бібліотеека, що налічувала понад 5 тисяч книг.
Почав відвідувати літературні вечори, де дуже його привабив своїми творами Панас Мирний. Долучився до Полтавської громади, на гектографі передруковував заборонені цензурою вірші Тараса Шевченка…
За участь у нелегальних революційемх гуртках та поширення листівок був заарештований і 1902р.висланий з Полтави.
Влаштувався працювати до церковної школи в сусідній Деркачівці. Змайстрував гектограф і знову заходився виготовляти заборонену літературу. Поліція напала на слід, і, щоб уникнути арешту, Пилип разом із сестрою свого товариша втікає на Кубань. Завідукє однокласною школою в станиці Володимирській. У квітні 1904р. бере шлюб із землячкою, вчителькою Параскевою Огородньою, тією ж таки сестрою товариша. А через рік Капельгородського звільняють за амністією й доправляють на батьківщину.
1906 р.вийшла друком збірка творів молодих письменників «Перша листівка», також і з віршами Пилипа Капельгородського. Друкується він і в журналах та газетах.
У квітні 1909р. П.Капельгородського знову заарештували. Був виправданий, але вчителювати заборонили.
Якийся час мешкав у Владиккавказі, працював у газеті «Терек».
1910—1917 р.р. написав історію ногайського етносу, долучившись до заходів для його збереження.
1918 р. Пилип Капельгородський повернувся вУкраїну. Мешкав у Лубнах. Працював серетарем та заступником редактора газети «Червона Лубенщина».
1924 р. оселився в Полтаві. Протягом 10 років – робота в газеті «Більшовик Полтавщини». Входив до складу літературної організації «Плуг».
Перша поетична збірка П.Капельгородського – «Відгуки життя» - вийшла друком 1907 р. у Києві.
За життя П. Капельгородський видав 4 книги гуморесок, п'єсу «Чарівна сопілка», роман-хроніку «Шурган». У журналі «Наше слово» було надруковано серію його нарисів з історії українського письменства.
1930 р. в Полтаві вийшли «Вибрані твори» письменника.
19 березня 1938 р. П.Капельгородського було заарештовано співробітниками НКВС.
З обвинувального висновку: «Полтавским облуправлением НКВД вскрыта и ликвидирована организация, являющаяся ответвлением от вскрытой военно-повстанческой националистической, контрреволюционной организации на Украине. Организация ставила своей задачей подготовку вооруженного восстания с целью свержения советской власти и восстановления капиталистического строя на Украине. Капельгородский Филипп Иосифович…с 1932 года является участником подпольной националистической к-р военно-повстанческой организации, ставившей своей задачей подготовку вооруженного восстания и свержение советской власти…»
23 липня 1938р. П.Й.Капельгородський був розстріляний. Стратили у цій справі 22 «учасників контрреволюційної організації».
1956р. Пилип Капельгородський був посмертно реабілітований.
Підготувала Олена Бондаренко
