chrome firefox opera safari iexplorer

2 листопада 1881 року народився український письменник і перекладач Остап Грицай

02 листопада 2019 о 13:45
uk.wikipedia.org

«Cподіймося, що доконечна перемога світогляду любови в Европі  буде і для нас, Українців, джерелом визволення й обнови. Наші поети від найдавнійших часів оспівували любов людини найчудовійшими словами, — яка ж се траґіка, що ми нині мусимо боротися! Мусимо боротися з тим більшим завзяттєм, чим дужче наш ворог багрить святі різдвяні овиди нашою кров’ю».

Остап Грицай. Світогляд любови. 1922р.

Ці слова, народжені вірою в перемогу найсвятіших для нас, українців, світоглядних цінностей, здається, доктор Грицай написав сьогодні. 

Насправді він написав ці слова  мало не сто років тому. А вони живі, сучасні й суголосні нашому теперішньому життю. Вони прості, як усе геніальне, й так само потрібні душі, яка прагне бодай на  вершечок  наблизитися до небесних глибин українського Світогляду Любові.

Остап Іванович Грицай народився у с.Княжпіль Добромильського повіту (нині Старосамбірський район) на Львівщині. Мати майбутнього письменника – відома в Галичині поетеса Олена Грицай —  була активною учасницею жіночого освітньо- ккультурницького руху 1880-90р.р., читання творів І.Франка.

Остап Грицай студіював германістику у Віденському університеті. 1910р. отримав звання доктора філології, повернувся до Львова, викладав у академічній гімназії німецьку та польську мови.  1914-45р.р. мешкав у Відні. 

У 1920-і роки був тісно пов’язаний з урядом ЗУНР в екзилі, особливо – з його очільником, доктором Є.Петрушевичем.  

1945р. О.Грицай  перебував у Карлсфельді (табір для переміщених осіб, де утримувалися біженці – переважно зі Східної та Південно-Східної Європи.) Тут став одним із засновників  Спілки українських письменників і журналістів та Українського літературно-мистецького об’єднання, що видавало свій часопис — «Рідне слово».  

Наприкінці 1946р. Грицай опинився у  таборі «Орлик»  (Берхтесґаден).

У 1951р. письменник оселився у  Мюнхені.

Перші твори Остапа Грицая — вірші, поеми, оповідання – побачили світ  наприкінці 1890-х років у часописах «Діло», «Буковина», «Літературно-науковий вісник» (ЛНВ).   Поема О.Грицая  «Утеча Олекси Перхуна» (1910); новели релігійно-філософського змісту «Обличчя Сфінкса», «Шляхом Месії»; патріотичні поезії були надруковані  в перекладі німецькою мовою 1915р. у виданні «Ukrainische Nachrichten».  З’явилася також низка статей: «Геній України» (присвячено Т. Шевченкові) та «Різдво 1914», «Україні» (про  хорунжу Олену Степанів); «Воскресла».

О.Грицай – автор фахових літературно-критичних статей про життя і творчість І.Франка, Ольги Кобилянської, М.Черемшини, М.Коцюбинського, В.Стефаника та інших українських письменників, а також західноєвропейських майстрів слова.

 Остапові Грицаю належить єдиний у світі переклад німецькою «Слова о полку Ігоревім»; переклади частини  «Енеїди» І.Котляревського; понад 30 творів  Т. Шевченка («Кавказ»,   «Пророк», «Розрита могила», «Мені однаково» та інші); І. Франка («Гімн», «Каменярі», «У долині село лежить», пролог до поеми «Мойсей»); О. Олеся («Яка краса відродження країни», «На цвинтар сумно не ідіть»).

Крім того, О.Грицай переклав українською балади Ф.Шіллера; написав блискучі передмови до українських видань  творв  Ґ. де Мопассана, Ф.Стендаля, Ґ.Флобера, О. де Бальзака, В. Гюґо, Ч. Діккенса, Р. Шеридана.

Остап Грицай також створив талановитий  переспів українською відомого «Щуролова з Гамельна» — балади про те, як мешканців містечка, потерпаючих від навали щурів, врятував невідомий чоловік, що з допомогою своєї дивовижної сопілки вивів шкідників за місто, і вони слухняно втопилися у річці Вазері. Однак бурмістр відмовився сплатити рятівникові обумовлені наперед  110 дукатів, і той повернувшись за якийся час, своєю чарівною музикою забрав із собою навіки всіх дітей міста…

 У післямові до твору О.Грицай, підкреслюючи містичність балади, писав: «Подія, про яку тут розповідається, це не проста вигадка, а приключилася вона — по відомім німецькім переказі — дійсно в р. 1284., в Німеччині, в гановерськім містечку Гамельн (Hameln), над рікою Везерою. Вона стала предметом багатьох пісень, оповідань та театральних штук. Вияснити її не зумів до сьогодні ніхто». 

Помер Остап Грицай 7 липня 1954р. у Мюнхені.

Він був безмежно талановитим і безмежно відданим Україні. Він був людиною унікальної уяви – на межі реальності й небесних високостей. От, скажімо, ви бодай раз стикалися з таким баченням Різдвяної ночі?

«Кожда Різдвяна ніч, то боротьба дитини з сатаною. В наших душах ведеся та боротьба. Веде її за дитину казка, а за сатану зневіра житя…»

 Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

28 січня

Інші дати
Семен Брауде
(28 січня 1911, Полтава — 30 червня 2003, Харків) — український радіофізик і радіоастроном. Академік АН УРСР (з 1958), доктор технічних наук, професор. Засновник радіоокеанографії та декаметрової радіоастрономії.
Розгорнути
Народився Володимир Високович
(1854, м. Гайсин Вінницька область - 1912), паталогоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Вважається основоположником харківської школи бактеріологів.
Розгорнути
Народився Василь Масютин
(1884, м. Рига, Латвія - 1955) - український художник, скульптор, майстер гравюри, представник символізму. Автор гравюр "В Буковині", "Маніфестація" та ін. Оформлення літературних творів Гоголя, Блока тощо. Пам"ятник Глінці у Берліні.
Розгорнути
Народився Юлій Мейтус
(1903, м. Єлисаветград, нині м. Кіровоград, - 1997) - український композитор єврейського походження. Автор 17 опер ("Гайдамаки", "Украдене щастя", "Ярослав Мудрий" та ін.), близько 300 романсів на слова Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Павла Тичини та ін.
Розгорнути