chrome firefox opera safari iexplorer

29 травня 1878 року народився український поет і перекладач Петро Карманський

29 травня 2020 о 06:20

«Поклін  тобі,  закований  мій  краю,    

Тверда  колиско  велетнів-рабів!                                                                                            

Дивлюсь  на  тебе  й  серцем  завмираю,                                                                                                     

Із  груди  рветься  розпучливий  спів…»  

Тверда  колиско  велетнів-рабів!  

Дивлюсь  на  тебе  й  серцем  завмираю,        

Із  груди  рветься  розпучливий  спів…»  

П.Карманський

 Петро Карманський був талановитим не лише в поезії.
Обдарований  публіцист, літературний
критик,  відомий громадський діяч – він
зробив значний внесок у розвиток української культури. 

Народився в містечку Чесанові Любешівського повіту (нині Польща), в родині ремісника. Навчався
в українській гімназії в Перемишлі. 

Від 1899 р. вірші Петра Карманського з'явилися в журналі «Руслан», тоді ж вийшла друком перша   поетова збірка з дещо застановляючою назвою — «З теки самовбивці».

Молодий чоловік записався до Дьвівського університету, на
філософський факультет.  Грошей на навчання не бракувало – їх просто
не було, тож  довелося ставати до праці.
Познайомився з І.Франком, В.Стефаником, Л.Мартовичем, М.Яцківим,
М.Павликом.  

1900 р. Карманський  вирушає до Ватикану. Вступає до «Колегіум рутеніум», де
навчається 4 роки поспіль, аби знову повернутися до Львова. Поринає у місцеве
літеартурне та громадське життя: відвідує лекції  М.Грушевського, О. Колесси; читає статті І.
Франка, О. Маковея; друкується в журналі «Літературно-науковий вісник» та газеті
«Діло». 

1906 р. Петро Карманський  очолив  редакцію часопису «Світ», звідки взяло початок
літературне угруповання «Молода муза» ( об’єднання, що постало у Львові 1907р.
за прикладом новітніх на той час  рухів
за оновлення літератури — «Молодої Бельгії», «Молодої Франції», «Молодої
Австрії», «Молодої Польщі».) «Молодомузівці» чи українські модерністи  намагалися поєднати сучасну манеру поетичного
письма з українськими традиціями.  Проти
естетики модерністів виступав  І.Франко.  Проте в рецензії на збірку П.Карманського «Ой
люлі, смутку!» Франко  відзначив «…високий тон і пафос, що нагадує церковні
гімни, релігійний запал — релігійний не в значенні якої-небудь вузької
конфесійності, але тим, що автор поневолі кожде явище, кожду життєву загадку
підносить на той високий рівень, де щезають буденні дрібниці і відкриваються
основні проблеми людського духу й людської етики, контрасти і конфлікти добра і
зла, права й обов'язку». 

1907 р. П.Карманський
опинився у в’язниці — за підтримку  боротьби студентства за Український університет.
Звільнившись, працював домашнім
вчителем, викладав
у гімназіях Золочева та  Львова, поки не отримав посаду вчителя
у Тернопільській
українській гімназії.

1913 р. Карманський
вирушив до Канади з лекціями на історичну
та літературну тематики. Створив у Вінніпегу українську читальню. 

На початку Першої світової війни Петро
Карманський перебуває в Тернополі. Звідти вирушає до Відня. Працює в німецьких
таборах для українських військовополонених. Стає одним з прорвідних діячів
ЗУНР, затим  виконує важливі дипломатичні
завдання Української Народної Республіки за кордоном (зокрема, збирає пожертви
для ЗУНР).  Протягом майже 10 років
мешкає в Бразилії, займається громадською діяльністю, редагує газету
«Український хлібороб».

1917р. виходить друком збірка поезій «Al fresco», 1923 р. — «За честь і волю».  У першій із названих збірок поет констатує, що
для нього «молодомузівські» ідеї залишилися в минулому. З’явилися сатиричні, ба
навіть гротескові  інтонації.  У другій виринають піднесення та захоплення
рідним народом, який змагається за  право бути «свобідним»
на своїй землі.  

1931 р. П.Карманський
повернувся до рідного краю. Вчителював у Дрогобицькій гімназії. 1936 р. видав
книгу спогадів «Українська богема».  

1941 р. у  Києві
вийшла друком збірка поезій Петра Карманського «До сонця» — зі вступним словом
М.Рильського.  

Помер В.С.Карманський 16 квітня 1956 р. Перед тим
наполегливо перекладав «Божествену комедію» Данте. Встиг побачити надрукованою
її першу частину   — «Пекло» (готувалася  у  співавторстві з М. Рильським).

Ніколи не забував про свою дружбу з І.Франком. Очолював
його меморіальний музей, писав про  нього
поему.

 Загалом
по Другій світовій війні П.Карманський друкувався дуже мало. Збірка «На ясній
дорозі» вийшла аж 1952-го, але це вже була геть «не його» творчість. Скоріше –
данина радянському  режимові з його
сталінським «реалізмом»…

Проте нам, напевне, цінні найбільше і ліричні вірші Карманського, й його піднесено-патріотичні твори, якими він сподівався пробути свій народ для боротьби за волю:   

Щоби  той  люд  не  вмер  для  всякої  надії                

Й  відчув  пекельний  біль  відвічних  ран,

Щоб  викував  з  оков  гармати  крицевії              

І  показав,  що  він  не  раб,  а  великан!  

«Рідна країна»

За матеріалами
інтернет-видань

6 жовтня

Інші дати
1975 – «Динамо Київ» стала володарем Суперкубка УЄФА
Перемога здобута під керівництвом Валерія Лобановського (6 січня 1939, м.Київ - 2002) — видатного радянського та українського футболіста і тренера.
Розгорнути
Народилася Олена Курило
(1890, м. Слонім, нині - Білорусь – 1946) - український мовознавець, педагог. В 1918 році створила підручник української граматики для дітей, що більше десяти разів перевидавався. Працювала над розробкою української термінології.
Розгорнути
Народився Іван Кочерга
(1881, м. Носівка, Чернігівська область – 1952) – українського драматурга. Автор драматичних поем «Свіччине весілля» та «Пророк», романтичної драми «Ярослав Мудрий», філософської драми «Майстри часу».
Розгорнути