dyvys.info
Відома українська мисткиня-килимарка, чиї гобелени мати в колекції вважається ознакою доброго смаку не лише в Україні, а й далеко за кордоном. Художниця, чиїй творчості присвячені статті й публікація в «Історії мистецтва України»…
Та дуже багатьом пані Стефанія відома в іншій іпостасі – дисидентки-правозахисниці, політв’язня, незламної української патріотки.
Стефанія Михайлівна Шабатура народилася 5 листопада 1938р. в с. Іване-Золоте Заліщицького району на Тернопіллі.
Анна Михайлівна (з дому Семаник), мати Стефанії, була відомою в краї народною художницею – «сільською скульпторкою». Батько, Михайло Гнатович, колишній солдат польської армії, був мобілізований у 1939р. до армії «визволителів» і зник без вісти на війні.
1961р. Стефанія закінчила Львівське художнє училище, 1967-го — Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Працювала художницею на текстильних підприємствах. Створоювала ескізи гобеленів, сама ткала. Брала участь у виставках. 969р. С.Шабатуру прийняли до Спілки художників України.
Доля звела Стефанію з українськими митцями-дисидентами Іриною та Ігорем Калинцями, Вячеславом Чорноволом, Михайлом Горинем, Василем Стусом. Власне, від кінця 1960-х почалася її активна робота у львівському Клубі творчої молоді «Пролісок», поширення самвидавної літератури (зокрема — Чорноволового «Лиха з розуму», віршів Симоненка), організація таємних українських вечорів.
15 листопада 1967р. Стефанія разом з однодумцями пішла на відкритий суд Вячеслава Чорновола, якого обвинувачували у «наклепах на радянську дійсність». (На той час КҐБ вже прискіпливо пильнував її – може, й відтоді, коли школяркою за копійки малювала образи, аби вижити разом з мамою в колгоспному пеклі).
1970р. Шабатура, серед інших відомих львівських письменників та художників, піднесла голос на захист заарештованого дисидента Валентина Мороза.
Писала й підписувала звернення до радянських владних структур та міжнародних організацій про порушення прав людини в Україні, на підтримку політв’язнів.
12 січня о 6-й ранку до помешкання Стефанії вдерлося з обшуком з десяток ґебістів. Шукали матеріали «Українського вісника», через який щойно був заарештований В.Чорновіл. Її заарештували також. Через два місяці виключили зі Спілки художників України. КҐБ знищив понад 70 екслібрисів та 150 малюнків мисткині.
В середині липня того ж року Стефанію Шабатуру засудили до 5 років таборів суворого режиму та 3 років заслання — за «антирадянську агітацію і пропаганду». Спочатку етапували до харківської тюрми на Холодній Горі. Замкнули у камері смертників – з ліжком-труною, кам’яними столом і стільцями, оббитими металом….
Строк відбувала в жіночому таборі Барашево, у Мордовії, в добірному, можна сказати, товаристві: Надія Світлична, Ірина Калинець, Дарія Гусяк, Ніна Строката-Караванська, Ірина Сеник… Заслання – в с. Макушино Курганської області. В таборі долучалася до протестних акцій, зокрема, разом з подругами відзначала голодуванням День політв’язня, що його в сусідньому таборі оголосив В.Чорновіл.
2 грудня 1979р., відбувши заслання, Стефанія Шабатура повернулася до Львова — під нагляд «органів».
Наприкінці 1980-х брала активну участь у діяльності товариства «Меморіал», Народного Руху України, у відродженні репресованої Української греко-католицької церкви.
У 1990-95р.р. була депутатом Львівської міськради. Разом з колегами — З.Саляком та Є.Шморгуном – 33 квітня 1990р. піднімала над Ратушею синьо-жовтий прапор.
Від 1991р. очолювала жіноче християнське Марійське товариство «Милосердя».
Померла С.М.Шабатура 17 грудня 2014р. у Львові, похована на Личаківському цвинтарі.
Правозахисна та творча діяльність Стефанії Шабатури була гідно пошанована за життя — відзначена орденами «За мужність» та княгині Ольги.
Згадаймо та вшануймо і ми цю відважну і талановиту людину. І пам’ятаймо її завжди – як приклад відданого служіння Україні.
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
